Глава 7

Після ночі, що ми провели разом з Джейкобом, я почувала себе просто прекрасно. Набагато краще, ніж очікувало. Було так приємно відчувати себе слабкою дівчиною поряд з чоловіком, що завжди готовий захистити від будь-яких проблем. Скажімо так, нове почуття, проте таке неймовірне. Але це буде лише тут, з ним. За межами кімнати я знову буду сильним воїном Зоріною, але вже з прізвищем Драгомір. До речі він одразу ж прийняв рішення запропонувати моєму дідусю переїхати до палацу, адже той тепер стане членом королівської родини. Він отримає власні покої, які будуть обставлені за його бажанням. І яке ж було моє здивування, коли він одразу погодився, аби бути ближче до своєї онучки. Звісно, що після трагедії він не хоче мене далеко відпускати від себе. А ще він повідомив, що якщо Джейкоб мене образить, то матиме розмову з ним, і байдуже, що він король. Та я скоріш сама кого хочу ображу. Тому тут хвилюватися не варто.                                                                                                                               

Також Джейк запропонував нам жити в одній кімнаті. І хоч це й ніби не за правилами, та все ж ми обидва цього хотіли. Тому я і не втрачала часу дарма. Я розумію, що є певні традиції, та деякі я все ж збираюся змінити. До того ж ми ще маємо готуватися до весілля. А ще я якось маю налагодити стосунки з Кларісою, адже вона сестра мого майбутнього чоловіка. Та це було досить важко зробити. Ми без слів домовилися про те, що будемо ігнорувати одна одну. Але я маю спробувати. На щастя мені не довелося нічого вигадувати, адже вона і сама шукала зустрічі зі мною. В той день ми обидві зустрілися на балконі, звідки відкривався неймовірний вид на столицю. Місце, королевою якого я скоро стану. Досі не віриться.                                                                                                                                      

- Чесно Зоріно, ти мені не подобаєшся. Раніше я тебе навіть ненавиділа, але потім якось звикла. Через тебе мій брат поїхав з Валорії, залишивши нас самих. І я сумувала за ним. Однак він повернувся та зробив тобі пропозицію.  - ось так одразу сказала вона. - Я вважаю тебе грубою, зарозумілою та егоїстичною. Ти думаєш лише про себе, і тобі байдуже на думку інших. Така дівчина не мала би стати королевою.                                                                                                                                                        

- Скільки одразу приємностей. - посміхнулася я. - Прямо аж захотілося тебе обійняти, адже це так мило.                                                                                                                                                                  

- Проте, ти робиш мого брата щасливим. Я його ніколи таким раніше не бачила. Здається, до знайомства з тобою він просто існував, а тепер нарешті почав жити. Ти потрібна йому. - вона проігнорувала мої слова. - Я бачу, як сяють його очі поряд з тобою. Він не може стримати посмішки та контролювати себе, адже так сильно кохає. Бачила і в той момент, коли ти погодилася стати його дружиною. - в очах Кларіси навіть з'явилися сльози. - Знаю і те, що він теж займає дуже важливе місце в твоєму серці. Ти його кохаєш, і я справді дуже рада цьому факту. Просто, до кінця не можеш зізнатися самій собі в цьому. Але потрібен час. Тому, думаю я зможу звикнути до тебе в цьому палаці. - посміхнулася вона. - Сподіваюся, що ти не розіб'єш йому серце, адже він єдиний, хто в мене залишився.                                                                                                                                                        

- Можеш бути впевненою, що я не зроблю цього. - здивовано відповіла я. - Джейкоб дуже важливий  для мене і я зроблю все аби він був щасливий.                                                                                              

- Тоді, вітаю вас із заручинами. І сподіваюся, що на моє весілля ви прийдете в якості пари. - продовжила дівчина.                                                                                                                                         

І вона просто пішла геть. А я досі була здивована цією короткою розмовою. Невже Кларіса Драгомір могла бути нормальною? Вона і справді дуже сильно любила свого брата, адже лише він в неї залишився. Кларіса ненавиділа мене, проте коли побачила, що мої почуття щирі і Джейк щасливий, то змирилася з цим. Ну що ж, я була не найкращої думки про неї. Але тепер це почало змінюватися. Ось так моє життя змогло зробити різкий поворот.