Кларіса

Я завжди мріяла отримати трон. Проте навіть уявити не могла, що це стане більш можливим лише через смерть моїх близьких. Я ніколи не хотіла цьому. Не дивлячись на особливості свого характеру, в першу чергу я Драгомір. А ми дуже сильно прив'язані до своєї родини. Досі навіть уявити не можу, що завтра не побачу батьків, не прийду до Еланії, коли мені буде страшно. Сльози потекли з очей з новою силою. І я одразу опинилася в міцних обіймах Ронана. Ми зустрічалися вже кілька років, і я справді кохала його. Ми навіть планували весілля, проте зараз зовсім не до того. Я навіть не знала, чи захоче він тепер бути зі мною. Сумніви надовго поселилися в мені.                    

- Все буде добре. Кларісо, чуєш? Перестань плакати. - прошепотів він. - Це, звичайно, жахливо. Але ти не лишилася сама. В тебе є я, є Джейкоб. Все обов'язково буде добре. Ми впораємося з усім цим разом. З часом стане легше, і ми з тобою одружимося. Я дуже сумуватиму за твоїми батьками, і шкода, що вони не побачать цього. Та я впевнений, що вони хотіли би, аби ти була щаслива. Вони все одно залишаться назавжди в твоєму серці.                                                                                   

- Ти справді цього хочеш? Аби ми одружилися? - запитала я. - Я завжди думала, що ти...

Дуже довгий час я вважала, що він зі мною лише для того, аби отримати якусь посаду, або бути ближче до королівської родини. Мені здається, що спочатку саме так і було. Між нами не було справжніх почуттів. Ми були разом лише тому, що так потрібно. Проте з часом все змінилося. І мій батько любив його, проте Джейкоб ненавидів. До цього часу. Тому логічно, що він би мене кинув. Навіщо йому я така? Хоч і принцеса, проте перспектив не багато. Але Ронан присів поряд, взявши мої руки в свої.                                                                                                                                                 

- Послухай, щоби ти не думала, я кохаю тебе сильніше за все на цьому світі. Спочатку я не мав до тебе ніяких почуттів, вважав зарозумілою. Однак вже давно все інакше. І навіть якби ти втратила статус принцеси, я би ніколи не відмовився від одруження з тобою. Ти важливіша для мене за все на цьому світі. Згодом ми зіграємо весілля, а потім в нас дитина. - він посміхнувся. - Дівчинку назвемо Ріанон. А якщо буде хлопчик, то Аларік.                                                                                                  

- Гарні імена. - посміхнулась я. - Але впевнена, що хочу сина. Мені би дуже хотілося, аби він був схожий на тебе. Але очі точно будуть блакитними. Особливість Драгомірів.                              

- В нас все життя попереду. І ми проведемо його разом. - посміхнувся хлопець. - Тому, встигнемо і двох.

Це змусило мене посміхнутися крізь сльози. Я все ще була зруйнована зсередини, але з часом все стане краще. Поряд зі мною справді важливі люди. І якби не склалося наше життя, обов'язково все буде добре...