Джейкоб

Зоріна просто зводить мене з розуму. Я не можу ні про що думати, крім неї. Ця дівчина ніби спеціально була народжена, аби я втратив голову. З того часу, як я почав викладати у Академії Непростих, вона не на мить не покидала мої думки. Так, вона не єдина дівчина тут, проте найхоробріша та найсильніша. І справа навіть не в її дарі.  Вона особлива. І я навіть не міг пояснити, що в ній мене приваблює більше.                                                                                                                               

І коли вона дізналась про те, що я можу керувати чотирма стихіями, Зоріна досить адекватно відреагувала. Це мене неабияк здивувало, адже така магія може бути дуже небезпечною. Навіть байдуже, що я принц країни, в якій вона живе. Проте саме на таку реакцію я і очікував. Я ні на мить не сумнівався в неймовірній Зоріні. Вона збереже будь-який секрет. А той момент в лісі... Я ледве можу стримати себе поряд з нею. Потрібна уся моя витримка. Здається, я по-справжньому закохався. І це так дивно, особливо враховуючи те, що Драгоміри кохають лише раз. Це особливість нашої родини. Ми не вміємо удавати.                                                                                                                                     

Я навіть був готовий захищати її , коли Баррі напав на нас. І це при тому, що я не дуже то й добре вмію битися. Хоча вона набагато вправніший воїн, ніж я. В один момент це стало неважливим. А коли нам таки вдалося перемогти, я особисто хотів придушити цього чоловіка за те, що він поставив під загрозу життя Зоріни. Думаю, якби не можливість вивідати інформацію, я би так і вчинив. І ці нові почуття лякали мене...