Глава 16

Баррі Уолтерс та його компанія, не довго думаючи, напали на нас. Це було очікувано, адже вони самі повідомили нам про свої мотиви. Що ж, як казав мій дід, воїн ніколи не наносить удар першим. Інколи, доводилось доволі довго чекати, поки ворог вирішить зробити крок, але не в цей раз. Здається, ці вампіри були ще більш нетерплячими ніж я. А зараз мені якраз знадобилася ця порада, адже я одразу хотіла кинутися до бою. Проте нам потрібен план, адже ми без стратегії ніколи не виживемо. Звичайно вони не стануть чекати, доки ми розберемося з іншими. Підемо на хитрість. Вампіри одразу ж кинулися на Джейкоба, вважаючи мене слабким противником. І це перша помилка, ніколи не варто недооцінювати свого ворога. Особливо, якщо це дівчина, що вчиться в Академії Непростих. Та в житті це ще не раз зіграє мені на руку.                                                                                                                      

Доволі легко я впоралася з першим нападником, а потім і з наступним. Баррі, зрозумівши, що я не так вже й проста, послав і інших, а сам зосередився на Джейку. Добре, тут вже буде легше. Хлопець за допомогою магії впорається з ним. До того ж в усіх вампірів була не така вже й добра підготовка. А ось і друга помилка. Але й Джейк був не такий вже й простий. Проте, не варто було забувати, що весь світ знає лише про те, що його сила - це повітря. Якщо хтось дізнається, що принц Валорії володіє чотирма стихіями, його життя перетвориться на пекло. Тому Джейкоб намагався використовувати лише цю силу. І цього було достатньо.                                                                                                                                    

Та досить скоро лишився один Баррі, що тепер дивився зляканими очима. Без своєї підтримки він перетворився на ніщо. Ну ось, як і казав професор Матіар, хороша стратегія може бути половиною успіхи. І я дивилась в суворе обличчя Джейка та не могла зрозуміти, що ж він таки хоче зробити. Я ще ніколи не бачила його настільки величним. І, чомусь, мені здається, що він був би чудовим королем. Але ця участь дістанеться Еланії..                                                                                                                   

- І що, тепер ти вб'єш мене? - хрипло розсміявся чоловік. - Звичайно, ви ж саме так і вчиняєте з ворогами.                                                                                                                                                            

- Я ще не прийняв рішення, що з тобою робити. - зловісно посміхнувся Джейкоб. - Але мені цікаво хто ти і звідки. Тому, думаю, ти нам ще знадобишся. А значить знищувати тебе немає сенсу. Принаймні поки що.                                                                                                                                                             

- Відведеш мене до королівської в'язниці? - вже більш спокійно запитав Баррі.                                       

- Ні, в Академії вона не гірша. Навіть більш атмосферна, проте використовується дуже рідко. Спеціально для таких поважних гостей, як ти. - він різко підняв його, навіть не намагаючись діяти обережно. - Там тобі сподобається. Баррі Уолтерс, ти звинувачуєшся в нападі на члена королівської родини Валорії - Джейкоба Драгоміра. І особисто від мене. - хлопець сильно вдарив його по обличчя. - Це тобі за Зоріну. Ніхто не сміє навіть думати про те, аби завдати їй болю. Зрозумів це? А тепер підемо.                                                                                                                                                                

Напевно спеціально, та коли він вів чоловіка, то вдарив головою об найближче дерево. Це було дуже незвично, адже я ще ніколи не бачила Джейка таким. Він вдарив так, що вампір на мить притих. Але не втратив свідомість, це точно. Просто не знав, чого ще очікувати від хлопця. Я ж йшла ззаду, аби в разі чого підстрахувати. Але Джейкоб здатен постояти за себе. Тепер я це точно розуміла. Як же я в ньому помилялася. Він справжній воїн, нехай і без належної підготовки. Він воїн за покликом серця, а це набагато важливіше...