12.5

Незабаром ми запевняємося у тому, що вона мала рацію.

За годину ми оглянули кожну поверхню, кожну шухлядку та полицю. Перевірили кожен папірець. Усе, що могло хоч якось вказати про участь графа у заколоті.

Однак так нічого і не знайшли.

— Як гадаєш, у твого батька може бути якийсь таємний підвал чи інший сховок? — питає Кікі.

— Якби я знала про них, ми б зараз тут не стояли, — похмуро промовляє Калу, — Але усе можливо. Батько нікого не любить й нікому не довіряє. Тож він ніколи не сказав би мені, навіть якби це було правдою. Чи є якийсь спосіб дізнатися?

— Крім як обнишпорити кожен кут у маєтку? — гмикає Кікі, — Чи є тут кімнати, куди твій батько не пускає навіть служниць?..

Як виявляється, таке місце у маєтку справді є. Навіть декілька. Винний льох, де зберігається рідкісне й витримане вино і кімната покійної графині.

Мати Калу, перша дружина графа, померла ще в пологах, й відтоді граф заборонив комусь заходити до її кімнати.

Першим ми перевіряємо льох, де мені доводиться шипіти на Кікі, щоб та не чіпала “найкраще вино у двох королівствах”. Не вистачало ще, щоб когось зі слуг звільнили, звинувативши у крадіжці, або ж навіть гірше.

Залишається кімната графині.

— Гадаєш він може ховати докази там?

Калу знизує плечима. Вона реагує спокійніше, ніж я очікувала, коли розмова торкнулася її матері.

— Не думаю що він справді її любив. Не думаю, що він взагалі здатний бодай когось любити. Скоріш за все він просто злий, що вона завдала йому клопоту. Тож, якщо ви питаєте, чи міг мій батько використати її кімнату, щоб заховати докази проти себе — так, припускаю, що це можливо.

Зламати замок на цій кімнаті також береться Кікі, й за кілька хвилин двері відчиняються.

Іноді я думаю, що, якби вона не була королівською шпигункою, могла б стати найкращою крадійкою.

Кімната колишньої графині виглядає… Сумно.

Усі меблі вкриті тканиною. Свічки давно ніхто не запалював. Пил також давно не прибирали. І це стало помилкою графа.

— Дивіться, — Кікі вказує на сліди на підлозі. На вигляд — свіжі. Можливо їм кілька днів, десь близько тижня або двох. Не більше. Вони ведуть до будуару, накритого тканиною.

Ми з дівчатами обмінюємося однаковими напруженими поглядами, і вже збираємося зробити крок досередини, як Кікі нас зупиняє.

— Стійте! Вам далі не можна. Залишите сліди. Я сама усе огляну.

— А ми? — питаю я.

— А ви пильнуйте, щоб ніхто не зайшов на цей поверх й не доніс на нас графу. Відвертайте увагу.

Я не надто радію ідеї триматися осторонь, враховуючи що для мене, Торна та Сайрена значить це розслідування, однак вона має рацію, тож я слухаюся.

Ми з Калу вирішуємо розділитися, щоб пильнувати різні кінці коридору, й спрямувати слуг в інший бік, якщо вони раптом з’являться. Калу радить що казати, щоб це спрацювало, адже не будь-яке прохання змусить їх відразу покинути свої справи та піти, і на цьому ми розходимося.

На щастя, я нікого не зустрічаю.

Нехай я і королівської крові, якось не хочеться віддавати накази в чужому домі.

А тоді Кікі кличе нас з Калу, і я зриваюся з  місця.

Серце калатає, мов шалене, долоні пітніють, і в мене таке відчуття, ніби я не здатна всидіти на місці ані хвилини.

Я очікую побачити в руках Кікі бодай якусь знахідку, зачіпку, однак в неї нічого немає. Тільки її погляд: суворий й напружений підказує мені, що вона все ж таки щось знайшла, доки Кікі не промовляє:

— Треба викликати слідчих. І сповістити Батьків Торна. Вони захочуть це почути.

♕

Менше ніж за пів години графа Двайра подали у розшук. І ще за годину заарештували, коли він намагався втекти з королівства. Це був неймовірно гучний скандал, що миттю підхопили усі місцеві газети.

На допиті Калу виглядала спокійною, зібраною та рішучою. На мить мені навіть здалося, що в її очах з’явилася надія.

Найближчим часом над її батьком триватиме суд, після якого вирішиться його доля. Враховуючи серйозність та неспростовні докази його причетності до отруєння Торна та нападу на нас з Сайреном на кладовищі, гадаю він більше не зможе псувати донці життя.

В кімнаті колишньої графині була знайдена луска отруйної змії — тієї самої, чия отрута ледь не вбила Торна, а також артефакт для підняття мертв’яка найвищого рівня.

А ще, згадуючи про порожню пляшку вина, я думаю про винний льох Двайра, і впевнена, що це його рук справа.

Цікаво, на що він розраховував, коли йшов на це? Адже смерть Торна аж ніяк не покращила б становище його родини. Або репутацію його доньки.

Невже справді лише заради помсти? Як гидко.

— Незабаром дізнавачі усе з нього витягнуть, — промовляє Кікі, роблячи ковток з кришталевого бокалу.

Після арешту графа вона все ж повернулася за пляшкою, яку я заборонила їй чіпати, й заявила, що заслуговує нагороди за успішно проведені пошуки. Калу всміхнулася, й сказала, що Кікі може забрати хоч увесь льох. Їй однаково це непотрібно.