Незважаючи на зовнішню загрозу, цього разу було вирішено вечеряти надворі коло багаття через двох новоприбулих, з якими у домі стало вже аж нестерпно тісно.
Брати сприйняли появу незнайомців доволі негативно, але не могли відмовити Сніжані, коли та розповіла, що ці двоє були для неї найближчими людьми.
Група людей розташувалася довкола багаття, на якому у великому казані варилася юшка з м’ясом впольованого оленя, але не поспішали заводити бесіду. Ніхто не знав, з чого варто почати цю, безсумнівно, непросту та довгу розмову.
Урешті-решт першою не витримала Сніжана. Оговтавшись від шоку через несподівану появу близьких, дівчина задумалась про те, як Максим з Алісою опинилися за межами ОЧР, і вирішила першим ділом з’ясувати це хвилююче питання.
— Ми не могли тебе зоставити тут саму, тому вирушили на порятунок, — прояснив ситуацію чоловік, ще міцніше притискаючи кохану до себе в обіймах.
— Так, ми прийшли, щоб допомогти тобі повернутися, — енергійно підтвердила Аліса.
Сніжані гріло душу усвідомлення того, на який ризик готові піти близькі заради неї. Та в той же час, їхні слова викликали в неї ще одне не вельми приємне відчуття.
Дівчина глянула на своїх нових друзів, а тоді несподівано навіть для себе зізналася:
— Я не впевнена, що хочу повертатися.
Чого-чого, а такого від неї точно ніхто не очікував. Звісно ж, її одразу накрила лавина запитань щодо такої позиції, та Сніжана не поспішала відповідати, бажаючи спершу краще розібратися в самій собі.
Їй знадобився певний час, щоб усвідомити, що після смерті батька ОЧР більше не відчувалася як її домівка, а мачуха перетворила це місце на справжнє поле битва, у яку дівчині не хотілося вступати. То хіба не краще було просто відступити та обрати простіше життя?
Та все ж щось усередині не дозволяло Сніжані прийняти остаточне рішення.
#1422 в Фантастика
#259 в Постапокаліпсис
#9215 в Любовні романи
#328 в Любовна фантастика
Відредаговано: 18.07.2025