Розділ 8

— Готовий?

Важким поглядом Максим оглянув своє помешкання. Зважаючи на те, яку небезпечну затію вони з Алісою затіяли, цілком імовірно, що більше йому сюди було не суджено повернутися. У його душі важким каменем осіли страх і тривога, але відступати чоловік не збирався. Він збирався зробити усе можливе та неможливе, щоб урятувати свою кохану.

— Готовий, — урешті-решт ствердив Максим.

Накинувши на плече рюкзак з найнеобхіднішими для їхньою місії речима, чоловік слідом за Алісою вийшов на вулицю. Враховуючи пізню годину, коли вони вибрались у свою мандрівку, надворі нікого не було, та незважаючи на це, напарники рухалися темними закапелками.

Для підтримання порядку та безпеки громадян ОЧР ще під час утворення держави було прийнято закон, що забороняв залишати її межі без спеціального направлення міністерства безпеки. Максим і Аліса добре розуміли, що збираються стати злочинцями, проте заради самого шансу врятувати життя Сніжани готові були зважитися на це. Урешті-решт, цілком можливо, що їм навіть не вдасться пережити дану авантюру, але сидіти склавши руки у будь-якому разі здавалося найгіршим рішенням.

Очевидно, усі ворота стіни, що оточувала ОЧР ретельно охоронялися, та все ж у Максима був козир у рукаві, що міг допомогти йому впоратися з цією перепоною.

«Або пан або пропав,» — подумав чоловік, коли вони вже дійшли до КПП, а тоді рішуче розправив плечі та з показовою впевненістю підійшов до прикордонників.

— Доброго вечора. Нам надійшло повідомлення про підозріле скупчення заражених зовсім близько від стіни. Потрібно негайно перевірити та в разі потреби ліквідувати загрозу, — видав Максим заздалегідь продуману легенду, докладаючи всіх можливих зусиль, щоб його голос не тремтів від хвилювання та напруження.

Пара прикордонників перезирнулася. Поза всякими сумнівами, така ситуація була геть нетиповою для їхнього підрозділу, тому й не варто було дивуватися, що чоловіки розгубилися.

— Доброго вечора. А чий наказ? І де відповідні документи?

Дані питання були вельми очікуваними, так що Максим передбачив їх і підготував відповіді.

— Завдання нам довірив особисто Міністр. Повний пакет документу для місії готувати не було часу, але основний наказ він підписав.

Максим простягнув прикордонникам папір, заповнений за основним шаблоном, що використовувався у випадках, коли люди залишали ОЧР. Знизу документи виднівся чіткий підпис Міністра, який його син ще в дитинстві майстерно навчився підробляти.

Побачивши на папері ім’я Максима Вовченка, службовці, очевидно, нарешті усвідомили в повній мірі, хто саме стояв перед ними. Це й стало вирішальним фактором для того, щоб пропустити пару через кордон.

***

Єгер проклинав долю за те, що виявився залученим у брудні справи Ірини Войчук.

Поставивши собі певну мету, ця жінка готова була піти буквально на все заради її досягнення. З перешкодами вона розбиралася безжалісно та холоднокровно. Не варто було дивуватися, що з таким характером вона так стрімко зробила собі політичну кар’єру, ставши Міністеркою інновацій, а тепер претендувала на посаду нового Президента.

Щоправда, з таким радикальним підходом і ворогів у неї з кожним днем тільки збільшувалося. А розбиратися з усім доведеться Єгеру, так наче він був її вірним псом.

Ірина мала зв’язки усюди, тому швидко дізналася про незаконний перетин кордону Максима та Аліси.

— Оскільки ці двоє надто близько підібралися до того, що сталося зі Сніжаною, їх потрібно ліквідувати, — сухо промовила жінка, зустрівшись з найманцем на звичному місці.

Від скрипучої жорстокості в її голосі у чоловіка мимоволі пробігли мурашки по шкірі. Практично ніхто більше не міг викликати в нього подібну реакцію.

— За межами ОЧР і так важко вижити без спеціальної підготовки. Чи не варто просто довірити діло випадку? — задав Єгер логічне питання.

Ірина криво посміхнулася.

— Практика показує, що в таких справах ніколи не можна сподіватися на удачу. Ти мусиш сам про все потурбуватися. Усе ясно?

Скрипнувши зубами, Єгер таки кивнув. Урешті-решт, це дівчисько Аліса доволі підступно обкрутила його, тому йому слід було відплатити їй.

Більше він не дозволить собі слабкості милосердя. Цього разу чоловік був налаштований довести до діло до кінця, незважаючи ні на що.