Частина сімнадцята

*****

Глава 17

Я йшов містом, раз у раз вдивляючись у натовп. Ми домовилися з Дженніфер про зустріч, і ось тепер, коли вона значно запізнювалася до призначеного часу, мною оволодів сумнів. Я ще раз перевірив назву вулиці, і переконався, що нічого не переплутав.

- Давно чекаєш? - Через кілька хвилин, вона стояла переді мною.

- Досить. Ти з'ясувала все, що необхідно? - відповів я, пригладжуючи рукою волосся.

Дженніфер зобразила підступну посмішку на обличчі. Усе було зрозуміло без слів. Ця дівчина завжди домагалася свого, і мені не доводилося засумніватися в її таланті жодного разу.

- Так. Це недалеко звідси. Відразу за рогом, і у двори.

Я кивнув.

- Ти вже вирішила? Підеш одна чи мені йти з тобою?

- Як забажаєш. Якщо ти скучив за Грегорі, я не смію тебе утримувати.

Її іронія змусила мене посміхнутися.

- Тоді я, мабуть, краще залишуся тут, і почекаю твого повернення.

Немає сенсу приховувати те, що до Грегорі я не відчував особливої любові. Але тоді, в ніч пожежі, він повівся мужньо і гідно. І все ж, ворушити минуле мені не хотілося. Раптова поява Дженніфер і так вразила мене до глибини душі, і я не хотів би пережити подібне, від розмов про Стефані. Тому, я присів на лавку у дворі, з наміром чекати дівчину тут.

- Добре. Якщо буде потреба, дзвони мені.

- Звичайно, не турбуйся.

Вона попрямувала до дверей під'їзду.

- Дженніфер! - окликнув я.

- Так?

- Удачі тобі.

Кивнувши у відповідь на мої слова, дівчина зникла за дверима.

*****

Піднявшись на третій поверх, і озирнувшись, Дженніфер вимовила:

- Квартира 36. Ось я і на місці.

Натиснувши на дзвінок, який тут же луною пронісся по приміщенню, вона завмерла в очікуванні.

- Хто там?

- Ти здивуєшся Грегорі, але це я - Дженніфер...

Двері відчинив високий, блакитноокий хлопець.

- О Господи... Дженніфер, невже це ти...

- Ну, здрастуй. Як бачиш, я жива, на відміну від моєї сестри, - витримавши деяку паузу, вимовила вона.

- Проходь, не стій за дверима.

Присівши на диван, дівчина окинула поглядом житло Грегорі.

- Куди ж поділися всі твої статки?

- Усе, що я мав, розграбували після нашого від'їзду. У мене не було можливості повернутися за грошима. До того ж, я побоювався переслідування, тому не став ризикувати.

- Як ти взагалі? Розкажи мені хоча б щось. Адже я більше не бачила вас із тієї самої ночі. Як усе сталося?

Зітхнувши, хлопець повів рукою по спітнілому від хвилювання чолу.

- Я не очікував побачити тебе. Мені здавалося, що минуле назавжди залишиться тільки в моїй пам'яті, і мені більше не доведеться говорити про це. Усі ці роки я жив як уві сні. Прокидався, йшов на роботу, повертався. Я став рабом своїх думок, перестав відчувати. Навіть заплющуючи очі, я не переставав думати про неї, чув її голос. Щоночі я проживаю цей кошмар заново: вогонь, крики, постріли. Стефані поранили, і я нічим не зміг допомогти їй.

- Грегорі, я просто хочу знати. Повір, мені теж не було спокою всі ці роки, і донині, ні! Вона була моєю сестрою!

- Я розповів тобі все, що міг. Мені більше нічого додати до вже сказаного.

- Де вона похована?

- Недалеко від Ідентона. Я за допомогою пари трійки людей зробив могилу. У мене навіть не було можливості знайти труну для неї...

- Що? Ти закопав її як собаку десь у лісі?!

- Ми поставили дерев'яний хрест...

- Я думала, що зможу знайти могилу своєї сестри. Приїхати до неї через роки, дізнавшись у тебе місце її поховання. А ти говориш мені про те, що кинув її гнити в ямі, над якою вже й хреста ніякого не залишилося! Вітер і час зрівняли все із землею...

Обхопивши голову руками, дівчина заплакала.

- Як ти міг, Грегорі. Я довірила тобі найдорожче, що було в моєму житті. Мало того, що ти не вберіг її, так ще й не вшанував пам'ять про неї.

Він сів на диван, поруч із Дженніфер.

- Послухай, вибач мені, але я, справді, не мав можливості...

Вона зупинила його жестом руки.

- Я не бажаю цього слухати і...

У кімнаті пролунав телефонний дзвінок.

- Дженніфер, я зовсім забув, мені потрібно йти, на мене зараз чекають. Якщо в тебе буде бажання, ми можемо поговорити завтра. Хоча я щиро не розумію, що ти ще від мене хочеш почути.