Частина перша

Глава 1

*****

Цього разу вона була розумнішою. Ну, з ким ще можна поділитися такими речами, як не з сестрою?

 - Так. Так, мабуть, буде краще.

І, дотягнувшись до приліжкового столика за своїм телефоном, швидко набрала знайомий номер. Гудок, ще один, нібито минула ціла вічність. Трубку взяли не відразу.

- Валері, ну нарешті! Мені потрібно про такі речі розповісти, а ти...

- Я просто не одразу почула дзвінок.

 У відповідь лише докірливе мовчання.

- Досить ображатися. Джанет, ти ж прекрасно знаєш, що я теж буваю зайнята. Так про що ти хотіла поговорити зі мною?

- Гаразд, забули. Ти пам'ятаєш про того хлопця, з яким я познайомилася минулого року?

- Через нього, ти відмовила мені в поїздці? Чудово пам'ятаю! Він зіпсував нам усе літо, таке не скоро забудеться. А якщо врахувати, що це єдина пора року, коли ми можемо побути разом...

- Валері, ну я ж серйозно! - перебила її сестра.

 - Ну, добре, пам'ятаю. Сказала ж уже. То що стосовно нього сталося? Наскільки я знаю, він зник на місяць, а ти як одержима марила ним.

- Так от, він повернувся! Повернувся, і тепер я точно не маю наміру втратити його знову.

- Мені не залишається нічого, крім як запитати тебе: і що ти хочеш зробити?

- Поки не знаю, але впевнена, я знайду вихід. Я просто хотіла виговоритися і почути твою думку, підтримку і пораду. Що ти мені скажеш?

  Валері зітхнула.

 - Головне, щоб ти потім не шкодувала про раптові висновки. Я сподіваюся, ти розумієш, що робиш?

- Так, я розумію. Усе це дуже складно пояснити, але чомусь я йому вірю. Коли він говорить, можна забути про все. Я одного тільки не знаю, чи взаємно це...

 Голос сестри в слухавці тепер здавався Джанет не таким вже й спокійним.

 - А може ти все-таки подумаєш, перш ніж ось так, у вир з головою? Ви ж знайомі всього нічого!

- І цього цілком достатньо! У мене відчуття, що я знаю його вічність. Повір, він найкращий хлопець із тих, кого я знала. І ти не помилилася, я досі не можу його забути.

 Зітхання. У слухавці телефону повисла тиша.

- Ти невиправна... Знаєш, якщо це справді те, що тобі потрібно, я не стану заперечувати. Зрештою, це твоє життя і твій вибір. Але я просто хочу, щоб ти пам'ятала про те, що завжди можеш покластися на мене, розповісти все. Обіцяєш?

 - Звичайно! Хіба в мене колись були від тебе секрети? До речі, які в тебе плани на вечір?

 - Та так, усе за старою програмою: доповіді, звіти, підручники, депресія.

  Джанет усміхнулася:

 - У тебе проблеми?

 - Ні, заковики з навчанням. Загалом дрібниці, не важливо.

 - Тоді може, до мене сьогодні приїдеш? Заодно й проблеми усунемо, а?

 - По-моєму ідея! Ну, тоді я по магазинах. Як прийду, напишу тобі.

 - Добре, буду чекати.

 Поклавши слухавку і кинувши телефон на диван, Джанет, потягнувшись, проспівала:

 - Саме час і мені привести себе до ладу.

*****

Дзвінок у двері змусив Джанет здригнутися. Блиск для губ зрадницьки забруднив кофтинку.

 - От чорт! - вилаявшись, вона побігла відчиняти двері.

Сестра буквально влетіла у квартиру.

 - Що з тобою? - Очі дівчини виглядали здивованими.

 - Що це за чудовисько розгулює по твоєму будинку?

 Джанет прислухавшись, посміхнулася:

 - Ти про Джаспера - бультер'єра?

- Він же просто жахливий! І як вони живуть в одній квартирі? - Валері здивовано похитала головою.

- Ну, знаєш, кожному своє. А втім, не такий уже він і жахливий...

 Сестра пірхнулася:

- Ти божеволієш.

- То які проблеми в тебе знову? Телефоном ти мало що змогла мені пояснити, і мені здалося, ти нервувала.

 - Так і є, мені справді не по собі. Зрозумій, зараз мені потрібно точно вирішити для себе що робити. Інакше потім я, напевно, довго шкодуватиму...

- І як я зрозуміла, у тебе поки що жодних варіантів?

- Та ні, є кілька. Але я не впевнена, що маю так чинити саме тепер...

- Якщо не впевнена, значить не варто. Не поспішай.

- Думаєш?

- Звичайно. Давай я сьогодні залишуся в тебе, і ми разом пошукаємо вихід?

- Я люблю тебе! - Джанет міцно обійняла сестру за плечі. - Дякую, я тепер твоя боржниця.