Розділ 4

Щойно літак приземлився в Мілані й Антоніо ввімкнув смартфон, одразу ж зателефонувала його мати. Вона була схвильована, тараторила досить голосно й емоційно – я не прислухалася, але окремі слова долинали до мене чітко.

Вона говорила щось про Летицію і лікарню. Я одразу зрозуміла, що сталося щось погане, екстраординарне. Це підтверджувало схвильоване обличчя чоловіка.

Ми не поїхали додому, а помчали в клініку. Антоніо дорогою майже нічого не пояснював, оскільки зі плутаної розповіді свекрухи й сам мало що зрозумів.

Летиція в останні кілька днів була млява й погано почувалася. Бабуся вирішила, що в неї місячні, і не надала цьому особливого значення. А сьогодні їй раптово стало зовсім зле, вона знепритомніла, і лікарі відвезли її в клініку, щоб узяти аналізи й обстежити.

Сталося це в той час, коли ми були в повітрі, Антоніо на дзвінок не відповів, і літній жінці довелося швидко ухвалювати рішення самій, через що вона вдвічі більше розхвилювалася.

У лікарні нам повідомили приголомшливу новину – Летиція чекала дитину, і непритомність була реакцією організму на вагітність.

На Антоніо не було обличчя. Я теж не могла повірити в почуте.

Це було абсолютно неможливо! Я б точно про це знала – у падчерки від мене не було секретів. Звісно, Летиція, як і багато дівчат у її віці, була закохана й зустрічалася з хлопцем. Він був трохи старший за неї, у них були чудові романтичні стосунки, що відповідали віку. І жодного сексу!

Ми багато про це балакали, і вона мала твердий намір не поспішати з близькістю. Ми неодноразово обговорювали можливі ситуації, як в них поводитися, що відповідати і як із них виходити. Говорили про довіру й повагу.

Велику увагу приділяли обов’язковості надійної контрацепції. Готова заприсягтися – Летиція була обізнана про всі необхідні деталі.

Нинішня просунута молодь зі шкільної лави знає, для чого придумані презервативи, й охоче їх використовує, віддаючи перевагу безпеці. Жарти на кшталт «кохатися в гумці – те ж саме, що їсти цукерку в обгортці» давно вже не актуальні та не модні.

І Летиція точно так само все це знала й повністю погоджувалася з моїми базовими тезами. Вона не могла припуститися такої грубої помилки!

У голову лізли жахливі думки. Що як це не було добровільно?

І знову я смикала себе: вона б не стала від мене приховувати.

Чорт забирай! Вона повинна була мені про все сказати! Я б допомогла їй, чим змогла. І підтримала, і вже точно подбала б про посткоїтальну контрацепцію.

Антоніо залишив мене чекати на дивані для відвідувачів біля входу у відділення, а сам вирушив розбиратися з лікарями. На мої слабкі спроби піти з ним або хоча б посидіти в палаті з падчеркою він відповів категоричною відмовою. Я розуміла його стан і ні на чому не наполягала.

Не уявляла, що тепер буде, як вирулювати з глухого кута, у який ми всі потрапили.

Чоловіка не було досить довго. Я виснажилася від болісних думок і припущень.

Антоніо вийшов із відділення один, без доньки й сказав, що її сьогодні залишать у лікарні поспостерігати за станом, а вранці вирішать питання.

Він саме так і сказав – «вирішать питання», мені це різонуло по вухах дуже сильно. Альтернативного сенсу це словосполучення не мало.

Але чому? Що про це думала сама Летиція? Чи знав про вагітність її хлопець? І якщо так, то як до цього ставився?

Питання залишилися без відповіді – Антоніо був злий і не хотів зі мною нічого обговорювати. Кілька разів він грубо кинув, що вона – не моя дочка, я їй абсолютно стороння людина, а тому не мала права голосу. Я не повинна була розпитувати і якось коментувати те, що трапилося. Я не мала права давати поради й намагатися шукати краще рішення.

Було прикро до сліз, але я намагалася не подати знаку. Занадто сильним було потрясіння Антоніо, воно виправдовувало йому буквально все.

Ейфорія від чудесної відпустки зникла, розчинилася у відчутті біди. Але це було дрібницею перед страхом за майбутнє падчерки, з якою за роки шлюбу з Антоніо ми потоваришували й за яку я відчувала відповідальність.

Всю решту дня чоловік провів у себе в кабінеті. Я його не турбувала, а ввечері знову спробувала обережно розпитати про поспішно ухвалене рішення і попросити все ще раз як слід обміркувати.

Я не розуміла, чому Антоніо такий категоричний. Усередині мене все опиралося такому рішенню. Водночас я розуміла, що обставини вагітності могли бути різні.

На чергову спробу поговорити чоловік відреагував по-італійськи бурхливо й навіть агресивно. Він несподівано почав мене звинувачувати в тому, що трапилося:

– Це ти дурницями забила моїй доньці голову! Якби ти не лізла до неї зі своїми бабськими штучками – шопінгом, усією цією сучасною мішурою, яка абсолютно не потрібна скромній вихованій дівчині, вона б ще довго залишалася дитиною.

Було дуже несправедливо і прикро почути такий докір. Я готова заприсягтися, що зробила все, що від мене залежало, щоб сформувати правильне ставлення падчерки до початку статевого життя.

– Ти сама була зіпсована, і дочку мою зіпсувала! – вигукував божевільні припущення. – Зі скількох років ти трахалася з мужиками? Скільки зробила абортів?