Other Worlds

«Мужність — це безстрашність,

розум — це розуміння добра і зла,

сила — це здатність до дії,

герой — хто поєднує в собі ці три гідності. »

Вздовж польової дороги, між величних та прекрасних гір, на пагорбах яких розкинулись виноградні поля, йшов чоловік, одяг якого бачив не одну битву. Він йшов важко, втомлений та майже безсилий він все одно продовжував іти вперед, з надією зустріти хоч когось. І нарешті, протягом годин ходьби, Нік таки зустрів людей. 

— Вітаю вас! — привітався Нік, коли дійшов до однієї з виноробень, на якій кипіла робота.

— І вам доброго дня! — відповів йому один із робітників.

— Де я?

— На виноробні Бельгаард, — мовив чоловік. — Ми тут цілий день горбатимось, а платять нам ґроши.

— Я маю на увазі, в якому я краї чи королівстві? — перепитав Нік.

— Оце ви даєте, пане! — здивовано, з посмішкою на вустах, викукн3в чоловік. — Непогано ви святкували, якщо навіть не пам'ятаєте, де ви зараз.

— Так, звичайно, — погодився Нік, щоб не викликати додаткових підозр.

— То може скажете, де я є.

— Ви зараз в Туссенті, автономному князівстві, яке є васалом Нільфгаардської Імперії.

— Де, блять?! — крикнув Нік, після чого запала невелика тиша.

— Вибачте, пане, але я маю йти працювати. Зайдіть в Боклер. Там багато добре освічених та розумних людей. Вони вам розкажуть все, що необхідно.

— Куди піти? — спитав Нік.

— В місто, ось це. — мовив чоловік, вказуючи пальцем на прекрасне та яскраве місто, головний замок якого виконаний в ельфійському стилі з білого мармуру. Нічого більш прекрасного Нік ще не бачив. — Дякую, що сказали. — промовив Нік та, вийшовши на дорогу, попрямував до міста. 

Пройшовши достатньо багато, Нік побачив труп, який лежав обабіч дороги. Підбігши, він зрозумів, що чоловік помер не так давно. Неподалік тіла, він побачив сліди, що вели в глибину лісу.

— Дідько! — мовив до себе Нік і пішов по слідах.

Пройшовши декілька хвилин, він побачив, що сліди закінчуються. Тоді ж, він почув гучний тріск. Обернувшись, він побачив дивну істоту, шкіра якої була ніби кора дерева, а з голови росло коріння.

— Ти що, нахрін, таке?! — крикнув Нік.

Чудовисько вдарило своїми величезними руками об землю, і в напрямку Ніка з землі почали вириватись коріння. Чоловік в останній момент встиг відстрибнути вбік, щоб йому не відірвало ноги. Чудовисько миттєво зникло, а з кущів вийшли декілька вовків.

— Та якого дідька тут відбувається?!

Вовки кинулись на нього, але раптово, з кущів, вистрибнув вершник, який був одягнений у все чорне. Він легко справився з декількома вовками. Один з вовків напав на Ніка, але він зміг вчасно його побачити та відрубати йому голову. В той же момент, кінь скинув вершника з себе. Нік щось відчув за спиною, обернувся та відчув сильний удар, від якого відлетів на декілька метрів. Чоловік в чорній броні побіг на чудовисько, ухилився від одного з ударів та відрубав йому руку. Нік спробував встати, щоб допомогти, але біль від удару не давала йому цього зробити. В цей час чоловік стрибнув на стовбур сусіднього дерева та, відстрибнувши від нього, на лету, відрубав чудовиську голову. Нік встав та підійшов до чоловіка. Той зняв капюшон і Нік побачив свого старого знайомого. 

— Геральт?! — здивувався Нік. — Радий тебе бачити. Що ти тут робиш? 

— Це ти, що тут робиш? В твоєму світі знайшовся чародій, який може подорожувати між світами? — спитався відьмак Геральт.

—Здається, що так. І мені треба його знайти. — мовив Нік.

— Ще буде час, але зараз тобі треба трохи відпочити.

— Це терміново.

— Я розумію. — мовив відьмак.

— Добре. Що це, взагалі, було?!

— Лєший. Небезпечне чудовисько...

Через декілька годин, вони прийшли в виноробню Корво Бьянко, коло якої вже стояв кінь, що скинув Геральта в лісі. 

— І багато в вас таких чудовиськ? — спитав Нік. 

— Колись було набагато більше, але через інтенсивну роботу відьмаків, їх поменшало.

— З поверненням, пане Геральт. Я бачу, що ви привели нового гостя. — мовив безволосий чоловік, що вийшов їм назустріч. 

— Нік Блек! — представився Нік.

— Варнава Базіль, — мовив чоловік  — Керуючий цією виноробнею. Я вже й не думав, що ви повернетесь, особливо, після того, як ваш кінь прибув без вас.

— Я довго слідкував за цим лєшим. Він був занадто слабким, щоб завдати мені серйозних клопотів. — мовив відьмак.