Олена

А гарний в мене бос буде.

Вчора як прийшла на співбесіду, так і замилувалась!

 Високий, широкоплечий. Світло русе, трохи довге волосся волосся, пронизливі темно зелені очі, чіткі риси обличчя, гарні губи.

 Мм.. мрія не чоловік. Навіть шкода що гей!

Я б напевно навіть не проти була б з таким зустрічатись..

Думала про це, прямуючи на роботу, й посміхалась сама до себе.

Зайшла в ліфт, натиснула на дванадцятий поверх, вже майже двері зачинились, та рука що різко з'явилась в проміжку між ними, не дала цього зробити. А тоді в кабінку зайшов не хто інший як мій бос.

- Доброго ранку. - я посміхнулась, на усі тридцять два, а він чогось вкляк, а тоді прочистивши горло, все ж відповів:

- І вам. - сказав, й очі одразу відвів, чим ближче до дверей ставши - наче відстань між нами тримає. 

Та що ж це він, я ж наче не кусаюсь, та й до нього клинці не підбиваю. Й йому немає чого, бо ж не по дівчатах..

Та раптом ліфт різко зупиняється, світло гасне, а тоді як тряхне..

 Я ж і від страху пискнула, й вхопилась в боса руками. 

Світло за мить з'явилось, а я в обіймах цього аполона стою, в очі його зелені дивлячись - а там наче буря, стільки емоцій! Жар від його тіла мені передався, вуста пекти почало, я їх і облизала. Зелений погляд враз потемнів. Мені навіть на мить здалось, що от зараз бос мене поцілує!

 А він очі заплющив, головою трухнув і як відскочить від мене, спиною в стінку впершись, наче злякався..

Та що ж це з ним?

- Та ви не хвилюйтесь, Святославе - так він вчора просив його називати - Я знаю про вашу особливість.

- Що? Звідки? - стрепенувся чоловік - Тебе що батько мій прислав?

- Га? Ні що ви, я його навіть не знаю.

- То звідки знаєш про мене?

- Ну, так в офісі, дівчата розповіли..

Вчора майже кожна, порахувала за обов'язок сказати мені, що їх шеф гей. Ходить лише зі своїм партнером, тож навіть мені нічого не світить.
А я що, мені ж краще. Проте ж он як злякався, то хоч заспокою.

- Що розповіли? - нахмурився, наче не зрозумів про що я.

- Ну як, так про те, що ви не по квіточках, а по стебельках..

- Чого? - витріщив він на мене свої очиці.

- Ну що ви віддаєте перевагу прутням, а не кицям. 

- До чого тут киці? Я взагалі собак більше люблю..

Ото ж нетямуще, хотіла ж м'яко натякнути, не в пряму ж рубати, та що вже:

- Та Боже ж, що ви гей!

- Що?! Я?! - такого шоку і обурення на обличчі чоловіка, я ще не бачила. То ж одразу зрозуміла, що то не правда. Але ж, дівчата говорили, що ніхто його ніколи з жінками не бачив, тож..

- Вибачте. Просто ви постійно в компанії лише пана Сварга, отож усі й подумали, що ну..- Я махнула рукою в сторону його ширінки - Ніхто ж не подумав, що у вас можуть бути якісь проблеми з.. з вашим  прутнем..

Я й договорити не встигла, як опинилась притиснута його сильним тілом до дверей ліфта. Я була лише в тонкій офісній блузі, чорного кольору й брюках, тож прекрасно відчула, як в мій живіт, втискається його немаленька ознака збудження.

- Повір маленька, я не маю ніяких проблем - прошепотів мені на вухо, пускаючи табуни мурашок тілом - і навіть готовий, прямо зараз тобі це довести!

Я не встигла щось відповісти, як він накрив мої вуста вимогливим поцілунком! 

Як тільки я відповіла на поцілунок, в одну мить в очі вдарило сліпуче світло, а в наступну , над нашими головами пролунав густий, оксамитовий голос, від якого пробирало до кісток.
- Гарна в тебе дружина. Тобі під стать. Благословляю сину!

Світло згасло, й роззирнувшись, я зрозуміла що ми знаходимось уже не в ліфті, а в якісь ошатно оздобленій, великій спальні.

- Це що? Це як?

- Та так маленька, що тепер ти - моя дружина! І я зараз буду тобі доводити, що я дуже навіть по квіточках ...