Ю. К.

Алла тепер уже офіційно й безповоротно була невдахою. Не те що цього не було помітно раніше,мало який знайомий володів достатньою стриманістю щоб не вказати на цю яскраво виражену якість її характеру. Взагалі-то яскравість її досягала того рівня що сконвертуйся вона в сонячне світло можна було б забезпечувати Нью-Йорк електрикою пару місяців за рахунок сонячних батарей. Або спалити його до чорта,так, це набагато більше перекликалося з її характером. І все ж повною мірою Алла це усвідомила коли вирішила скоїти самогубство. Та спочатку передісторія.

Ті крихти яскравих моментів що тяглися за нею пліснявілими хвостами можна було втиснути в один абзац,та що там, знайшлися б умільці що уваживши спартанців вмістилися в речення, та високоповажна авторка себе до них не відносить. Отож, народившись в цілком пристойній сім'ї безробітної матері,що вмудрялась працювати втричі більше батька електрика-філософа виховувалась Алла бабусею. Тезкою,в честі якої і була названа,перфекціоністкую якщо це слово в стані витримати всю СРСРівсюку дотошність шановної професорки Зів'ялої. Зів'яла була дівоча фамілія яку та повернула собі після смерті глибоко коханого чоловіка в честь зів'ялих надій на перспективну дочку,що замість продовжити досягнення матері в астро-фізиці закопалась в пеленки. Алла-молодша охрестила цей момент гибеллю всієї людяності що була в її виховательці та й тут вона прокололась. Людяності в високоповажній професорці ніколи і не було. Як і виконаних амбіцій щодо власних родичів. Зрозумівши що з дочки нічого путнього не вийде в той момент коли Алефтина взяла фамілію Черевик і мужньо відборовши "ім'я яке не зробить з її внучки псевдо-інтелектуала-алкоголіка,слідував виразний погляд в бік простофілі-Кольки" та взялась за облагородження нового покоління. З такими ж результатами можна було поливати пісок в надії що з часом він стане чорноземом. Алла не піддавалася жодній з точних наук,більш того вона навіть не давала спихнути це на вік й дитячу непосидючість. Дівчинка швидко зрозуміла що як тільки пришвидшить темп худющих ніг вище розслабленої черепахи під морфієм при цьому уважно дивлячись на стопи обов'язково упаде. І мама, яка в сім'ї відповідала за всі хатні справи,розподілення бюджету,менеджмент кожного її члена,стрижкою всіх від першого по п'ятий поверхів відчайдухів за яку їй платили минулорічними соліннями почне причитати. З стрижкою в матері сімейства була окрема історія.Улюбленим заняттям Алефтини було перукарська діяльність,настільки любо було їй цим займатися,що та пішла в супротив матері й вступила в коледж на стилістику по волоссю. І хоч по всім канонам голівудської класики, ніжністю до якої Алефтина просяклась ще в дитинстві вона мала стати відомою на весь світ стилістикою й втерти всім ніс та не мала й граму хисту. Як би добре їй не давались цифри з кожної перукарні Алефтину звільняли після першої ж обіцянки клієнта подати в суд. Через це ж в шкільні роки Алла від природи до болю худа,в дивних коричнево-жовтих окулярах,що бабуся порахувала солідними,на два розміри більших черевиках на які тато сказав "вестибулярного апарату тобі не вистачає так що збалансовуйся так" й з кожним днем все дивнішою зачіскою з де не де нерівно порізаним волоссям так і не змогла знайти друзів.Математику осягнути на розчарування усіх крім мами(вона була переконана що саме математичний склад розуму заважає їй досягти успіху) не змогла. Алла не отримувала хороших оцінок з точних наук бо як тільки вчителька відкривала на цей рахунок рот в її голові звучав суцільний писк вимкненої з розетки системи підтримки життєдіяльності,не отримувала хороших оцінок з фізкультури бо тверезо дивилась на ситуацію з її здатностями й вирішила принаймі запобігати синців й не отримувала хороших оцінок з гуманітарних предметів бо їй це було нецікаво. Як би не намагалась пересилити себе, як тільки викладач починав описувати твір по наданій міністерством методичці вона засинала. Це проте не означало що Аллу не цікавила література , насправді ось воно єдине в чому та була по справжньому сильна. В читанні книг. Вчилась читати вона по букварю для молодих математиків,іншого типу книг в квартирі не було не тільки через зверхнє презирство професорки а й тому що батько не бачив сенсу заковувати політ думки в подібні кайдани а всіх хто думав інакше хрестив ідіотами. Роздумувати Микола Черевик любив змалечку та пішовши в училище на електрика він відкрив що має вивчати філософію. Однокурсники тоді говорили що це предмет для вузько направлених спеціалістів вищого розряду:електриків-філософів. Почувши це,подумавши й зрозумівши фразу дещо по-іншому як її задумував автор Микола побудував на ній всю свою життєву кондицію й приходивши з роботи а інколи й на роботі починав свій безкінечний внутрішній монолог.Професорка Зів'яла відкрито й ясно надіялась що це приведе до очікуваного результату при неуважній роботі з високою напругою. Та поки внутрішній геній пана Черевика рятував. В будь-якому випадку дізнатись що таке бібліотека Аллі довелося тільки в середній школі під час роботи над проектом з історії. Відкривши першу ліпшу художню книжку вона тут же змирилася з двійкою й заглибилась в світи де не є нікчемою. Бабуся нарешті побачивши що представляє собою нащадок великої фамілії з кінцем опустила руки,поскандалила з дочкою і на аргумент про можливу велику письменницю в запалі сказала що якщо вже Алла-молодша напише безцелер то вона звільниться з кафедри й поїде в село ростити огірки. Микола з відчутним ентузіазмом підтримав хоббі дочки.

Проте вперше по-справжньому розчарувалась в собі Алла в момент коли вирішила що їй варто закохатись. Закоханість була провідною темою в багатьох книгах і на відміну від істинних друзів чи епатажної перемоги над ворогом не передбачала обов'язкового спілкування з людьми. Те було однією з найбільших дірок в решеті її особистісних вмінь. І ось вибравши об'єкт своїх лагідних почуттів вона все-таки вирішила підійти привітатись. Історії зовсім без взаємодії зазвичай закінчувались пожертвою себе заради коханого а чого це Аллі жертвувати собою в ім'я якогось незрозумілого шкета? Отож, перебуваючи на краю панічної атаки вона змогла вимовити цілий склад перед тим як її знудило під ноги невдалого Ромео. Погляд яким той надів Аллу закріпив довго нарощувані роками комплекси і розумом вона ясно знала що підійди до неї хоч істинне кохання хоч ні з таким привітанням вона б теж не блаженно усміхалась,результат від того не змінився.