Освідчення

Суцільну сірість камінних нетрів...

Суцільну сірість камінних нетрів
Вкриває сніг покривалом білим.
Бринять на струнах напнутих нервів
Страхи і втрати жалем безсилим.

Холодна далеч, похмура сутінь
Панують в серці. Тремтливим смутком,
Мов лейтмотивом, твоя відсутність
Вже не тривожить. Вже ледве чутно.

Тонким відлунням. Вже звичним болем.
І кожен ранок лиш будить втому
І безнадію. Ходжу по колу.
Боюсь поглянути в невідоме.

Подобається

#3800 в Різне
#938 в Поезія

Відредаговано: 25.11.2025