Освідчення

В очах твоїх...

В очах твоїх ніби застигли захмарене небо
І смуток, розлитий в суцільній імлі дощовій.
У снах нездійсненних я лину крізь відстань до тебе.
Ховаючи в серці безодню своїх безнадій.

Плечем твоїм дужим міцніще тримається всесвіт,
Що майже схитнувся в холодну глевку каламуть.
Ти з тих нечисленних, для кого обов'язок, чесність
І людяність досі не втратили сенси і суть.

Тому ти далеко. За покликом честі й сумління.
Хтось мусить тримати на плечах тендітні світи,
Що хиляться в безвість, і обрії мрійливо-сині,
Бо треба. І ти не питаєш, чому саме ти.

Валентина Дрегваль

Подобається

#3652 в Різне
#906 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 25.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись