Освідчення

Не говори...

Не говори. Мій слух до слів так звик,
Що чує їх лиш шумом недолугим.
Заграй мені на струнах дощових
Мелодію печалі і розлуки,
Щоб душу оповив прозорий щем,
Зціливши в ній безглуздий біль пекучий.
Це ж нескінченним проливним дощем
Шумить мені фатальна неминучість.
Таке щось невибагливе й просте,
Як літній дощ і це похмуре небо.
Тривожне скерцо відстаней і втеч.
Всіх нездійсненних спроб втекти від себе.

Валентина Дрегваль

Подобається

#3639 в Різне
#906 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 25.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись