Освідчення

Занурилась кімната в морок...

Занурилась кімната в морок.
У глевку і химерну сутінь.
Ти, здається, був тут ще вчора.
Ця тотальна твоя відсутність,
Наче тьмяне бездонне люстро,
Всі безодні страшні всотала.
Облітають, немов пелюстки,
Тіні спогадів. Не зосталось
Вже нічого. Суцільна відстань
І чекання безплідна мука.
Ти безмежно далеко звідси
Навіть якщо ти поряд. Круком
Чорним в'ється безжальна доля.
В небі креслить закляте коло.
В ньому відстані всі поволі
Вже сплелися в одне "ніколи",
Наче змії в клубок отруйний.
Ох, впилися б уже востаннє
В моє серце, що ще рахує
Дні і миті свого чекання.

Валентина Дрегваль

Подобається

#3639 в Різне
#906 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 25.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись