Освідчення

Знову марно шукаю...

Знову марно шукаю якихсь особливих
І тобі ще не сказаних слів.
В срібний келих чекань ллється тиша журливо.
Застигає мовчання, мов лід
На осінніх трояндах, у росах холодних
Вмитих в сивій ранковій імлі.
Так судилось. Надій не зосталось вже жодних.
Вже ніщо не залежить від слів.

Валентина Дрегваль

Подобається

#3639 в Різне
#906 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 25.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись