Освідчення

Сивий сум, наче хмара, суне...

Сивий сум, наче хмара, суне,
Поглинаючи душу знов.
І зринають лункі відлуння
Нескінченних отих розмов,
Що веду у думках з тобою
Ні про що і про все-все-все
Водночас. Довга без відбою
Глупа ніч все страхи пасе
По кутках і по закапелках
Коридорних. Втікає сон
З переляку. Таке непевне,
Мов несправжнє, усе кругом.
Всі кути наче гострі леза,
Звичні речі немов чужі.
Шафи стали такі кремезні
В цьому мареві міражів,
Аж лякають. Все інфернальне.
Все загрозу якусь несе.
Є лише рятівна реальність
Тих уявних розмов про все.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1308 в Різне
#302 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись