Освідчення

Я навчаюся жити без тебе...

Я навчаюся жити без тебе
В нескінченності спраглих чекань.
Недосяжний, далекий, мов небо...
Тільки й смію в тендітних рядках
Говорити до тебе, коханий,
Розітнуть коло це мовчазне
Як не словом, то хоч би зітханням.
Все одно ти не чуєш мене.
Ця розмова з ліричним героєм
Безіменним моїх таємниць
Не розкриє. Ти створений мною.
Із мозаїки різних дрібниць.
Випадковостей. Погляду. Слова.
Нездійсненних примарних надій.
Ти придуманий, принце казковий,
А насправді - звичайний. Чужий.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1313 в Різне
#302 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись