Освідчення

Думки сповиті вже звичним сумом...

Думки сповиті вже звичним сумом.
Не розучуся про тебе думать,
Мабуть, ніколи. А ти далеко
У кожнім сенсі. Ох, як нелегко
Мені ця відстань лягає в душу.
Щоб там не сталось, мовчати мушу,
Не прохопитися жодним словом,
Як я без тебе, моя любове,
Чужий, далекий, один-єдиний.
А думка знову до тебе лине,
Кружляє поруч нечутним вітром,
Даремно прагне тебе обвити
І заховати від всього світу
В обіймах ніжних твою байдужість.
Хоч жодним словом не зважусь зрушить
Ту брилу відстані поміж нами.
Які ж солодкі мої омани,
Що все ще може колись здійснитись,
Що не довіку судилось скніти
Мені самотньо. Звабливі мрії.
Наївне серце від них ще мліє,
Ще тліє пізнім пекучим жаром,
Ще пестить тіні надій примарних.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше