Я, здається, закохана в Вас...
Я все ще чую цю дивну...
Подумки шепчу тобі...
Мені кохання завжди болить...
Ти - далека галактика...
Я не повинна думати про Вас...
Окрім того, що ти десь є...
Є відстані...
Ти. Недосяжний...
Мені уже, здається, відболіло...
Чи знаєш ти...
Знов ці магічні руки...
Ця нездійсненність...
Весь всесвіт...
Якби ця тиха ніжність...
Як сумно, любий...
Повінь серця
Непереборне, невагоме...
Мені на мить примарилася ніжність...
Моє нездійсненне...
Зізнання
Обсипалось листя...
Мрія про зустріч
Незмінно чекаю...
Сховатися у хмарі дощовій...
Йти поруч
Я тяжко заздрю їй...
Ранкове еспресо
Чи ти смієшся, чи обдаровуєш...
А душу все ятрить ...
В дні трагічні...
Невідомість ...
Ти... Моє недосяжне небо...
Припасти до твого плеча ...
Я чекаю...
Ти не приходиш...
Ти тільки говори
Так просто ...
Обійми моє серце хоч словом...
Моя жура преніжна і предивна...
Озвися до мене...
Знов марно чекаю...
Я маю знати, що ти десь поруч ...
Далекий мій...
Знов висне в повітрі тривожне чекання...
Не смію навіть банальне ...
Напружені нерви змагає...
Заради здійснення нездійсненного...
Незмінно чекаю на зустріч...
Мушу знати...
Сновигають думки, мов сновиди...
Немає майбутнього...
Мені снився твій голос
Я ховаю свій страх...
Невимовна безмежна ніжність...
Я ще можу...
У сквері пишно сакура цвіте ...
Чути, як у весняній свіжості...
Обважніло від втоми тіло...
Знов беззахисно і безмовно...
Йду життям, мов порожнім полем ...
Як акація пахне п'янко ...
Я не вмію не думать про тебе ...
Мені наснився ...
Мені маряться твої дотики ...
В густому затінку...
Чекаю тебе
Не думать про тебе...
Ох, як непросто...
Знов настирливо пробивається...
Знов на світанні ...
Десь зустріти тебе...
Це чекання...
Далеко ...
Цей шалений таємний сплеск ...
Душа знов застигла ...
Ти чомусь перестав мені снитись...
Повертайся додому...
Мрію, візьмеш мене за руку...
Як вабить ця тиша ...
Я вже люблю цю нездоланну далеч...
Поведи мене в тишу...
Наговоритися з тобою...
Плаче небо дощем...
Щойно вщухли дощі ...
Я ретельно приховую смуток...
З'явитись мавкою тобі...
Мені снились троянди блакитні...
Причулося, що ти...
Ти поїхав...
Знов моя велелюдна самотність...
Моя доле...
Я уже не сумую без тебе...
Майже зимна пронизлива свіжість...
Осіння дощова імла...
Я боюся уже печалі...
Відчувати твою присутність...
Знов імла нагадала...
Життя мов зимний день безсніжний...
Світ тьмяніє...
Думки сповиті вже звичним сумом...
Дочекатися
Створити ілюзію...
Тоскно жити без звістки...
Я навчаюся жити без тебе...
Опинитись в твоїх...
Гуркотить невгамовний проспект...
Тиша. Сонце. І сон...
Пробач мені оце таємне...
Ніжність мовчки вмирає у серці...
Коротких зустрічей хвилини...
Чи ця зима...
Дні тривожні і ночі хижі...
На затишок твого тепла...
Промовляти якісь банальні...
Сивий сум, наче хмара, суне...
Усе життя своє...
В надії на зустріч...
Серце надто тобою повне...
Говорити з тобою подумки...
Шансів згаяних оковиту...
Твій голос чую...
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
Знов моя велелюдна самотність...
Знов моя велелюдна самотність,
Що триває й поволі вбиває.
А довкола десятки і сотні
Вічний гамір. От тільки немає
Поміж нього єдиного слова,
Що і пошепки сказане вчую.
Знову мариться люба розмова,
Що цю змучену душу врятує.
Чорна крига безжально скувала.
Не дає ні любить, ні творити.
Я тепла твого марно шукала.
А без нього несила вже жити.
