Освідчення

Причулося, що ти...

Причулося, що ти
Назвав моє ім'я
У цій такій лункій
Осінній дивній тиші.
У жилах самоти
Спинилась течія.
Мов звіявся тяжкий
Сон про життя колишнє
Без голосу твого,
Без лагідних очей,
Що поглядом м'яким
Мов пронизали душу.
Зачаєний вогонь
Однаково пече.
Розжарені піски
Щодня долати мушу
У пошуках звісток
Про тебе. Про шляхи,
Які торуєш ти
Крізь незворушну далеч.
Життя швидкий поток,
А береги круті.
Зруйновано мости.
І ти все далі й далі...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1311 в Різне
#303 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись