Освідчення

Поведи мене в тишу...

Поведи мене в тишу
Прозору, лунку, неосяжну,
Де лиш вітер колише
Траву степову. І мов дражнить
Насторожене вухо
Той шерех, як грому відлуння
Задалеке для слуху,
Скоріше уявне, чавунне
Калатання на сполох
Якихось невидимих  дзвонів,
Що тривожить спроквола
Чуття чимсь чужим і стороннім
В цьому дивному світі,
Що зітканий з тиші дзвінкої,
Трав шовкових і квітів,
В яких ми блукали з тобою...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше