Освідчення

Далеко ...

Далеко. Ти так недосяжно далеко від мене!
Ця відстань безмежна настільки нестерпно болить!
Немає розради ні в снах, ні в турботах щоденних,
Ні в шелесті листя опалого тихих молитв,
Що другий рік поспіль нечутно зринають під хмари
В наївній надії на диво. Так вранці роса
Здіймається парою в мрії химерній примарній
Постати веселкою після дощу в небесах.
Чому б і не мріять? Трапляються часом у світі.
Дива незбагненні. Сама я ще вірю у них
Наївно і щиро, як вірити вміють лиш діти.
Та віра безглузда єдиний рятунок мені.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1299 в Різне
#301 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись