Освідчення

Не думать про тебе...

Не думать про тебе. Нарешті не думать про тебе!
Ні як ти... Ні де ти... Чи ноги сухі... Чи в теплі...
Не кидать щохвилі молитви й докори у небо,
Німе й незворушне на всі мої сльози й жалі.
Бо ж серце ятрити найменшого сенсу немає.
В хвилину спочинку до іншої линеш в думках.
Я знаю, як палко вона тебе звідти чекає.
І нервом кожнісіньким чую її вічний страх
За тебе. У долі чужої стою на узбіччі.
Ні словом, ні натяком спокій не зрушу чужий.
Вдивляюсь до болю в далеке і рідне обличчя,
Назавжди спинившись на цій нездоланній межі.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1304 в Різне
#305 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись