Освідчення

Немає майбутнього...

Немає майбутнього. Просто немає і все.
Лишились миттєвості. Вічна мозаїка часу.
Історії річка бурхлива, мов тріску, несе
Усі мої сни й сподівання, наївні й невчасні.
Мій всесвіт уявний, такий безнадійно крихкий.
Придумані обрії тануть туманним серпанком
Тривожної тиші. І ти, непоправно чужий,
Знекровлюєш серце коханням, мов гострим уламком.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1304 в Різне
#305 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись