Освідчення

Знов висне в повітрі тривожне чекання...

Знов висне в повітрі тривожне чекання
Хоч слова, хоч звістки. Ця тиша важка
Мов душить. Між нами пустелі мовчання.
Я серце втрачаю в гарячих пісках
Назавжди. Я знаю весь холод безжальний
Цих відстаней й марність примарних надій.
То все не суттєве. Є тільки бажання
Щомиті впевнятися, що ти живий.
Так легко і стрімко міняються сенси.
І ревнощів заздрих, й оманливих зваб,
Здається, лиш попіл лишився у серці.
Чекання. Страхи. Невідомість. Журба.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1313 в Різне
#302 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись