Освідчення

Не смію навіть банальне ...

Не смію навіть банальне "Як ти?"
Спитати. Знаю, відпишеш "Добре!".
Ти вільний долю свою обрати.
Я ж можу тільки вдивлятись в обрій
Далекий сірий й примарно чистий.
Десь там за ним дим і гуркіт бою.
Змінились мрії, легкі й барвисті,
Немов метелики, вже тяжкою
Журбою й страхом за тебе вічним.
Я вже й навчилася їх ховати
В щоденні клопоти, в поспіх звичний,
У сум вселенський, немов за ґрати.
Я не насмілюсь твій сон тривожний
Сполохать марно. Терпіти мушу.
Нічого більше змінить не можна.
Мовчання розпачем точить душу.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1299 в Різне
#301 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись