Освідчення

Знов марно чекаю...

Знов марно чекаю хоч слова, хоч звістки.
І час вже спинився в тривожнім жалю.
Важкий вогкий морок окутує місто.
Думки сновигають похмурі. Не сплю
Ночами. Страхів обступають химери
Роз'ятрену душу, самотню й німу.
Це все просто нерви. Розшарпані нерви.
З тобою все добре. Я знов обійму
Твої сильні плечі. В твої очі сірі
Вдивлятимусь знову в солодкому сні.
В надію на зустріч, мов пташка у вирій,
Я лину душею із жаху війни.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1317 в Різне
#304 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись