Реєстрація

Освідчення

Я тяжко заздрю їй...

Я тяжко заздрю їй. Тій, щасливій,

Що засинає в твоїх обіймах.

У вікнах плаче квітнева злива,

А серцю плакать уже не вільно.

Воно, безмовне й безправне, знову

В собі сховає таємну муку,

Бо я не смію промовити й слова.

Які ж бо ніжні у тебе руки!

М'який їх дотик. Солодкий спогад,

Що досі гріє самотню душу,

Хоч ти одразу забув про нього,

Такий далекий, чужий, байдужий...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1299 в Різне
#301 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше