Реєстрація

Освідчення

Як сумно, любий...

Як сумно, любий! Світ такий тісний,
А ми ніяк не можемо зійтися
Удвох у ньому. Знов самотньо й тихо
Журба спліта вінки в душі моій
З останніх кволих спалахів жаги,
З осінніх квітів пізнього кохання.
І в повені безглуздого чекання,
Здається, вже втрачаю береги...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1303 в Різне
#302 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше