Освідчення

Знов ці магічні руки...

Знов ці магічні руки над оркестром, -
Такі м'які і владні водночас.
В душі немов смертельна крига скресла,
Хоч я не смію й мріяти про Вас.

Мені не вільно Вами навіть снити,
Мій недосяжний і принадний трунку.
Фатально різні, наших доль орбіти
Не зійдуться на відстань поцілунку

Ніколи. Знаю. Та не хоче чути
Ніяких сенсів серце. Бо - кохає.
Бо все ще вірить в неможливе чудо, -
У вічну зустріч десь за небокраєм.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1316 в Різне
#304 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись