Освідчення

Чи знаєш ти...

Чи знаєш ти, як зболена душа,
Хоч подумки, та горнеться до тебе,
Як молиться за твій щасливий шанс
Самотніми ночами? Та чи й треба
Тобі це знати? То моя печаль.
Мій світлий біль. Мій розпач і розрада.
І страх найтяжчий - мовчазний твій жаль,
Що ти мені не можеш щастя дати
Жаданого. Ось сенс моїх мовчань.
Нехай живе надія без надії
Теплом осіннім в серці повсякчас,
Плекаючи солодкі марні мрії.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1312 в Різне
#303 в Поезія

У тексті є: лірика, кохання, ніжність

Відредаговано: 13.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись