Глава 4 Небажаний гість

Тим часом на материку життя тривало, ніби нічого не сталося. Але не для всіх.
Марк стояв перед великими воротами маєтку родини Міарен. Дорога сюди здалася йому довшою, ніж зазвичай. Він не був упевнений, що його взагалі впустять, але все ж наважився прийти.
Служниця, яка відчинила двері, подивилася на нього з помітною настороженістю.
— Чим можу допомогти?
— Я хочу поговорити з батьками Лілії, — відповів Марк, намагаючись звучати спокійно.
Служниця на мить вагалася, але все ж провела його до кабінету.
Батько Лілії сидів за великим письмовим столом. Його погляд був холодний і суворий.
— Чого ти хочеш? — різко запитав він.
Марк зробив крок уперед.
— Я прийшов дізнатися… де Лілія.

На обличчі чоловіка з’явилася тінь роздратування.
— Тепер це тебе цікавить?
Марк мовчав. Він не знав, що сказати.
Мати Лілії, яка стояла біля вікна, тихо промовила:
— Її більше немає тут.
— Що це означає? — насторожено запитав Марк.
Батько підвівся.
— Ми відправили її на Острів Змій.
У кімнаті запанувала тиша.
Марк відчув, як холод проходить по спині.
— Ви… що зробили?
— Її репутація була зіпсована, — холодно відповів батько. — Ми зробили те, що мусили.
Марк стискав кулаки.
Він знав, які чутки ходять про цей острів. Туди відправляли тих, кого суспільство більше не хотіло бачити.
— Ви навіть не намагалися розібратися? — тихо запитав він.
— Це вже не твоя справа, — відрізав батько.
Марк більше нічого не сказав. Він розумів, що розмова закінчена.
Вийшовши з маєтку, він ще довго стояв біля воріт, дивлячись на дорогу.
Острів Змій.
Якщо чутки правдиві, повернутися звідти майже неможливо.
Але Марк знав одне:
він повинен дізнатися, що сталося з Лілією насправді.
І, можливо, знайти спосіб дістатися до острова.