Глава 2 Берег і змії

Ранковий туман огортав берег, коли Лілія і Аделіна висадилися на Острів Змій. Серце Лілії калатало, а ноги ніби не хотіли підкорятися. Вона не знала, що чекає попереду, і кожен звук здався підозрілим.
Перші хвилини вони йшли берегом нічого не помічаючи. Лише шелест хвиль і крики далеких птахів. Раптом хтось з кущів виглянув — хлопець із місцевих жителів, мабуть, мисливець. Він уважно спостерігав за новоприбулими.
— Хто вони? — тихо пробурмотів він сам до себе.
Його погляд був насторожений, але цікавий. Він знав: не всі, хто припливає сюди, заслуговують на берег.
Мисливець підкрався і обережно підійшов до дівчат:
— Я проводжу вас… до змій. Вони вирішують, хто може залишитися, — сказав він і без заперечень повів їх через зарості.
Лілія ледве вірила своїм очам: високі скелі, густі ліси, і дивні створіння, що виднілися між деревами — це були змії, що охороняли острів. Їхні погляди проймали наскрізь, і дівчата відчули легкий тремтіння в грудях.
Змії не рухалися, лише спостерігали. Лілія й Аделіна зупинилися, відчуваючи, що цей момент вирішує їхню долю на острові. Серце Лілії стискалося, але вона не змогла відірвати погляду від істот.
— Вони… дозволили нам залишитися, — прошепотіла Аделіна, ледве чутно.
Дівчата відчули хвилю полегшення, але страх залишився. Це було рідкісне диво — і вони знали, що тепер усе залежить від того, як поводитимуться далі.
Згодом їх зустріли настaвники академії — Орверн і Меліса.
— Вітаємо на Острові Змій, — сказав Орверн низьким голосом. — Тепер ви повинні навчатися в академії. Це єдина дорога залишитися тут і дізнатися, що приховує острів.
— Не забувайте, — додала Меліса, — що знання, здобуті тут, не можна виносити за межі острова. Це суворе правило.
Наступною зупинкою була академія — невелика будівля серед зелених схилів. Тут наставники розподілили студентів по групах і кімнатах.
Лілія Міарен отримала сусідку по кімнаті — Тіру, а Фірана стала її одногрупницею.

Лілія дивилася на нове оточення, на незнайомих людей, на наставників і відчувала, що назад дороги вже немає.
— Це… страшно, — тихо сказала Лілія, стискаючи кулаки.
Аделіна лише кивнула, розуміючи, що тепер вони залежать від правил острова, від його магії і від вибору змій.
І попри страх, дівчата крокували вперед, бо вже не мали іншого шляху.