Глава 1 Лист, що змінив усе

Лілія прокинулася рано, відчуваючи легкий трепет у грудях. Служниця принесла лист — гарний, акуратно запечатаний конверт, що здавався більше обіцянкою, ніж просто папером. Усмішка з’явилася на її обличчі.
Вона обережно розгорнула лист, і її очі прочитали слова, які поховали щастя:
«Ми більше не можемо бути разом…»
Світ Лілії звівся до тиші. Як після двох років стосунків, обіцянок, кохання і довіри він міг так написати? Конверт був красивий, але слова на папері різко контрастували з усім, що було між ними.
Відчувши тремтіння в руках, Лілія не помітила, як у коридорі за дверима почали шепотітися служниці:
— Чула? Митайн розлучився з Лілією…
— А ще кажуть, що між ними було щось не зовсім пристойне…
Лілія відчула, як серце стискається. Слова на папері й чутки з матеріку кололи її з усіх боків одночасно.
Незабаром до кімнати увійшла служниця.
— Лілію хочуть бачити батьки.
У кабінеті батька було холодно.
— Ліліє, ми таке почули. Твоя репутація зіпсована, — сказав батько, а мама прикрила обличчя руками.
— Тепер хто візьме тебе заміж? — додав він. — Через твою науку і те, що сталося…
Батько замовк на мить, а потім сказав твердо:
— Ти вирушаєш на Острів Змій. Післязавтра. Там будеш служити природі.
Лілія похолола всередині. Острів Змій… чутки про нього лякали.
Вона повернулася у свою кімнату, намагаючись придумати план, щоб уникнути поїздки. Але думки плуталися, і вся ніч минула в безсонних роздумах.
Наступного ранку до неї прийшла подруга.

— Якщо все-таки не вдасться уникнути поїздки, я поїду з тобою, — сказала Аделіна.
— Але тобі небезпечно… А що скажуть твої опікуни?
Аделіна лише знизала плечима.
— Їм буде легше, якщо я кудись подінуся.
Лілія мовчки кивнула. Вона відчула теплоту від підтримки подруги, але всередині все ще стискалося від страху.
Острів Змій…
Чутки про нього лякали, і вона не знала, що чекає попереду.