4.

Після битви вони разом із мешканцями відібрали зброю та зв'язали усіх живих піратів, а всіх загиблих вони поховали, на жаль у цій сутичці загинули безневинні мешканці. Після усього вони усі разом навели лад у селищі, усіх поневолених піратів вони посадили на корабель та вирішили відправити його назад туди звідки він приплив, а на другій і третій корабель вони занесли усю зброю та залишили їх для захисту, та для допомоги поселенню.

Після чого Олександр вирішив пливти на кораблі із поневоленими піратами сам. 

Усі запитали з великим здивуванням чому він так вирішив, вони ж уже перемогли ворогів, та й навели скрізь лад, завдяки йому та Анні вони врятовані, тому залюбки раді будуть тому, щоб вони залишились із ними, та нащо він відповів, на жаль так не вийде, раз вони сюди прийшли значить сюди прийдуть інші, тому це ніколи не закінчиться, а тоді староста селища запитав тоді навіщо ми їх відпускаємо живими, якщо вони приведуть сюди іще піратів? Я розумію вас, а тепер зрозумійте і ви, якщо вони не повернуться, то ті хто їх відправив сюди, відправлять на їхні пошуки цілу армію, і тоді це справді буде кінець, а так у вас буде шанс жити далі.

  А навіщо тоді ти хочеш пливти із ними запитала Анна, тому що хтось повинен взяти провину на себе, за вбивство та приниження піратів, то нехай це буду я, а не ви. 

Тим паче що тепер коли вони знають, що я тут, то усе стане значно гірше тому я маю покинути це місце відказав він. Хоч так я можу віддячити вам за усе.

І усі мешканці наповнились смутком, а Анна не сумніваючись ні хвилини сказала, голосно і чітко, я пливу із тобою куди ти б не йшов. Він поглянув на її серйозне обличчя, та усміхнувся, я бачу мені не вдається тебе переконати в протилежному, та якщо чесно я і не хочу, мені буде сумно без тебе, як і мені відповіла Анна, аякже твої батьки, можливо ти їх ніколи не побачиш, то нічого я уже велика і готова до усього, тим паче вони мене зрозуміють. 

І я вірю, в те що усе буде добре, і що рано чи пізно я їх побачу, ну що ж тоді ходімо збирати речі відказав Олександр. Вони разом зібрали усі речі та їжу і занесли на корабель, в усьому цьому допомогли їм селяни. І ось настав час прощатись, Він подякував усім за усе, та попросив доглядати за його фермою, на що відповіли селяни, що залюбки доглянуть за усім, із нетерпінням чекатимуть їхнього повернення, вони усі та ще раз душевно подякували за порятунок, і ось Олександр і Анна сіли на корабель та разом відправились у подорож.

І ось уже вони покидають пристань, селище все далі й далі, а їхній шлях пролягає до великого Пєрацького корабля, який знаходиться на відстані сотні кілометрів від них, Олександр вирішив здатись піратам. Тому поки вони пливуть до Пєрацького корабля. Він з Анною вирішили придумати дієвий план як урятуватись від піратів.

Під час складання плану Олександр зв'язався зі своїми друзями та запросив підмогу для їхнього з Анною порятунку. 

Вони усі разом склали хороший план який полягав у тому, що він посадить її у рятувальний човен, та й відправить у вільний плавання, а його друзі підберуть її.

А сам він здається офіційно, тому його друзі повинні будуть урятувати його, напавши на корабель у якому його перевозитимуть.

На його думку, скоріше всього транспортування  відбудеться у столицю піратів, яка знаходиться на таємничому острові посеред скель. 

І ось залишилось іще трішки шляху до місця прибуття, а друзі Олександра тут як тут, тому він не вагаючись ні хвилини, посадив Анну із їхніми речи ма у човен та відправив у плавання.

І тут зразу човен впіймали його друзі  та підняли Анну з усім на корабель, після чого вони рушили у слід за Олександром. 

Та коли він уже підпливав із кораблем заручників до місця прибуття, то його друзі акуратно та скритно сховались за невеличкою скелею поряд з великим кораблем та  спостерігали за ним та піратами і їхніми діями.

І ось корабель Олександра, у якому був він і полонені пірати пристав неподалік від корабля.

Зразу же, його корабель помітили вороги, тому відправили піратів у човні, йому на зустріч.

Тому коли він виплив зі свого корабля у рятувальному човні, їм на зустріч, то усі пірати які були відправлені для зустрічі, були шоковані побаченому, тому зразу запитали хто ти, і що ти тут робиш і також де наші люди? Я той кого ви стільки шукали, Ім'я мені Червоний Дракон і ось я знайшовся і стою перед вами, а ваші люди живі, вони знаходяться зв'язані в трюмі на кораблі, тому прийміть від мене цей дар. 

Рахуйте це викуп за життя тих людей, яких ваші люди переслідували.

І які зараз знаходяться на польовому острові.

До речі я замінував корабель, якщо хочете, щоб вони були живі то підпишіть ось цей документ, про недоторканість, тих хто живе на зеленій фермі.

Вони спочатку не повірили, тому відправи кількох людей для перевірки.

І коли усе перевірили то переконались, що це справжнісінька правда та пряма загроза від бочок із порохом, тому не маючи виходу підписали, той документ, а Олександр натомість розмінував корабель, після чого вони наставили на нього зброю, та сказали підняти руки, опісля вони надягнули йому на руки кайдани, та почали спускатись у трюм корабля, і коли вони спустились то побачили, те чому були дуже здивовані побаченому, це був іще той сюрприз, усі полонені на кораблі були майже голі, зі зв'язаними руками та закритими ротами, тому їх ураз звільнили, а його посадили у човен та повезли на великий корабель у капітанську каюту, коли його привели то штовхнули, та упустили на коліна перед капітаном корабля, так-так які люди невже це сам Червоний Дракон, ласкаво просимо, на наш корабель, який тебе відправить у нашу столицю під суд, ти відповіси за те, що скоїв, із піратами.

О, я навіть не сумніваюсь, що у в усьому ви звинувачуєте лише мене, звісно що лише тебе, чи може ти невинен і натомість бачиш когось іншого?

Ну якщо я скажу, що не винен ви все одно мені не повірите, правда? Звісно. Тому сиди й не рипайся, і чекай свого часу. Ну якщо ви так просите тоді гаразд.