3.

З самого ранку почулись постріли та крик, через що Олександр та Анна прокинусь, не розуміючи що таке коїться вони швидко одягнулись, та вийшли на двір на вулиці були гучно чутні постріли та плач який доносився із середини селища, Він сказав Їй, щоб вона сховалась у підвалі який знаходився у домі.

А сам пішов поглянути, що там таке коїться, тихо і непомітно він підійшов до середини поселення та ховаючись за будинком побачив два кораблі які пришвартувались біля берега, неподалік від них знаходився іще один третій корабель, із двох кораблів повиходили  пірати, вони обшукували та грабували будинки, та й усе руйнували навкруги, ніби щось шукали або когось, тому скрізь був плач і галас. Вони казали, що шукають втікачів та зрадників які переховуються тут. 

Олександр поглянув на чорний прапор який знаходився на кораблі, на ньому був зображений череп і кості, він зразу зрозумів, хто вони такі, це були пірати.

Він тихенько розвернувся та почав вертатись у свій дім, коли він прийшов то побачив як пірати із третього корабля, висадились неподалік від його дому, та й почали уже обшукували його ферму. 

І тут сталось дещо погане, Анну знайшли у підвалі та вивели із дому на двір, та почали допитувати її, хто вона така, і чи знає людей, яких вони показували на листівках розшуку, вона почала плакати та відказувати, що нікого не знає. В той момент Олександр почав думати що йому робити як визволити Анну із їхніх лап, і ось на його очах вони ударили її в живіт, він наповнився люттю і перестав себе контролювати, Олександр ви пригнув із засідки та напав ззаду на пірата який стояв біля нього, і звернув йому шию, вихвативши в нього зброю,  він почав стріляти у ворогів, завдяки стрільбі та рукопашному бою, він зміг перемогти сімох піратів із дванадцяти, поки їхній капітан не приставив зброю до голови Анни й тут Олександр завмер, кидай зброю хлопче поки я її не вбив. І ось він кинув зброю на землю, тут підійшли четверо піратів, накинулись на нього та почали бити хто руками, а хто ногами, а коли Анна побачила як знущаються, над ним, то почала благати у капітана, щоб вони перестали, після чого крикнув капітан досить, привести його до мене.

Пірати послухали та приволокли по землі Олександра, до Капітана, так ану глянемо на твоє обличчя, хто ти такий? І коли він підняв та поглянув йому в очі, то неймовірно здивувався, і засміявся, а я то думав хто так вправно переміг моїх піратів, так це ти Великий Герой Семи морів Олександр Кейн, або точніше Червоний Дракон, після цих слів усіх присутніх було велике здивування почутому, особливо Анна поглянула на нього і не змогла повірити почутим словам.

У цей момент сказав капітан, а я гадав як і всі що ти уже давно мертвий, а ні ось ти перед мною, живий і здоровий, не враховуючи кілька синців)))))

Так виходить ти зініціював свою смерть та втік та сховався в цій глуші, і гадав, що тебе тут ніхто не знайде, та не тут то було, ось ми тебе і знайшли зрадник.

Олександр натомість відповів, це я зрадник? Ні це ви зрадники, погляньте, що ви коїте навкруги, усе руйнуєте та поневолюєте, прикриваєтесь кодексом, хоча життя за вашим так званим кодексом нікчемне. Ваш король хоче тримати у страху всі моря, а хто йому перечить того він нищить, що і сталось в моєму випадку!

Замовкни, зрадникам слова не давали, і він ударив його прикладом зброї по голові, Олександр впав, Анна крикнула не чіпайте його, іти замовкни викрикнув розгніваний капітан, ось він підняв шаблю, замахнувшись хотів ударити Анну, та Олександр, лежачи витягнув ножа із ножнів, які знаходились на нозі капітана, та й простромив йому ногу, він закричав та упав, а Олександр вихватив його шаблю і рушницю, завдяки чому переміг усіх піратів.

Він піднявся та підійшов до Анни, простягнув їй руку і запитав ти як? Тепер усе добре, а хіба це усе добре? Запитала вона і заплакала, він опустився та й обняв її, і сказав не плач, тепер точно усе буде краще! Коли Анна заспокоїлась запитала, це усе правда, що сказав той капітан про тебе? Зараз не час, пора рятувати людей у поселені, я на це відповім тобі пізніше, сказав він, і піднявся подав їй руку і вона встала, ну що ж ходімо, я бачу що ти, щось придумав, сказала вона.

Вони разом зайшли у дім, та й спустились у підвал, там у підвалі Олександр відсунув стійку із фруктами, а за нею знаходився таємний прохід, вони спустились в той прохід, а там у далечіні  знаходились таємні двері, Він відкрив їх, і вони разом увійшли  у середину, а за дверима знаходилась невеличка кімната, яка схожа на гардеробну, по сторонах якої знаходилися стелажі на яках лежали залізні ящики й різна зброя.

Посередині кімнати лежала велика скриня. Олександр відкрив її,  у середині знаходилась форма капітана, і червоний плащ, на спині якого був зображений дракон.

Здивованим поглядом Анна запитала в нього, що це за символ та за одяг? На, що він відповів: це можна назвати моєю військовою формою, а дракон це знак моєї команди який символізує силу, відвагу і честь. Були часи коли я усе це носив.

Він підійшов ближче до форми, і сказав, мабуть, уже знову прийшов час одягнути її. Та й попросив у Анни, допомоги у вдягані її, вона погодилась та допомогла. Коли він був уже вдягнутий то вона поглянула на нього та сказала: Хммм Круто, усе це дуже тобі личить сказала вона. Дякую відказав він.

Нахилившись до підлоги, Олександр відкрив скриню яка стояла неподалік від великої, у ній лежав меч і два пістолети, що це запитала Вона, а це мій меч, символ капітана і два улюблені пістолети, це моя зброя, відказав Олександр. 

Один пістолет був чорний, а інший білий. Це Пістолети які символізують добро і зло, ім'я їм Інь і Янь.

То ти хоч сказати, що завдяки їм ти будеш воювати? Звісно, що так відповів він, а зброя яка лежить тут поряд, тоді навіщо запитала вона, ААА це для підстрахування відповів він. Нумо досить говорити, сиди тут та нікуди не виходь, сказав він, ні набуду, я уже сиділа у підвалі та нічого хорошого як бачиш не вийшло з цього, я йду із тобою, як собі хочеш відмовки не приймаються, я допоможу чим зможу, відказала Анна.