1. Загадковий Супергерой поруч.

Острів Дракона

Це було на далекому острові у 1658 році. Бурхливо плинуло життя різних істот із всіх країв нашої планети, всі вони навчились співіснувати разом в злагоді й мирі. Завдяки їхній праці, цей острів став неймовірно красивим та розвиненим.

На острові було побудовано багато міст та селищ.

Далеко на краю острова було поселення під назвою зелене селище, його назвали так, бо переважна більшість мешканців були землеробами які мали багато ферм. І завдяки їхній праці, селище неймовірно розцвіло. Більшість мешканців цього села були втікачами, і щоб втекти від загрози переслідування сховались тут, і почали своє мирне життя з початку.

На краю цього поселення, жив один самотній чоловік літнього віку, на ім'я Олександр, він був фермером. На його фермі проживали різні домашні тварини й вирощувалось багато овочів і фруктів.

Він любив свою ферму та увесь свій час тратив доглядаючи за нею. Завдяки чому зажив хорошої слави серед мешканців селища. Він старанно працював та залюбки допомагав усім, хто потребував будь-якої допомоги.

Три роки пройшло відтоді, як він опинився  на цьому острові.

Олександр був середнього зросту і мав білу шкіру і струнке мускулисте тіло, золоте волосся та сині, як океани очі. Вони неначе манили протилежну  стать до себе, і тому він часто прокидався у чужому ліжку в обіймах якоїсь красуні. Однак він не мав довготривалих стосунків. Тому часто на одинці сумував.

Усі його зустрічі тривали не довго. Чомусь він не мав бажання сильно зближуватись із кимось, тому в нього не було ні сім‘ї, ні  справжніх друзів, лише колеги по чарці.

Тому увесь свій вільний час він проводив у таверні, яка знаходилась у містечку під назвою Мінтака. Це місто знаходилось неподалік від селища, в якому він проживав. І ось декілька разів на тиждень, він відправлявся туди на власному возі запряженому двома кіньми, коли розвозив овочі й фрукти по різних закладах, які він власноруч вирощував, а за виру чині гроші купував усе необхідне. 

І ось одного Будного прекрасного ранку усе його життя почало змінюватись кардинально, Олександр як зазвичай прокинувся, привів себе до порядку та відправився доглядати за фермою, у вечорі після тяжкого робочого дня він поїхав у місто розвести замовлення.

Після того як він їх розвіз, Олександр відправився у таверну, де за отримані кошти сидячи за столом випив кілька склянок міцних напоїв, після чого він почув гучні голоси, повернувши свою голову він побачив, біля себе поряд красиву дівчину років двадцяти восьми.

До неї приставали троє чоловіків які домагались її, не витримавши він підійшов до них та запитав, навіщо вони це коять, на, що вони обізвали його, та сказали не твоє діло іди звідси поки живий, тому він довго не думаючи швидко і рефлекторно ударив одного чоловіка з правої руки, другого із лівої, а потім третього із правої ноги, усі його удари прийшлись по головах противників, після чого вони усі попадали, та падаючи розгромили кілька столів, дівчина зі здивування завмерла, не розуміючи що коїться, Олександр не думаючи швидко дістав гроші кинув на стіл і сказав до продавця це компенсація за вдіяну шкоду майну, після чого він  схопив за руку дівчину і вибіг на двір, він добре знав, що скоро з'явиться патруль, тому не хотів подальших проблем, дівчина була перелякана і не знала, що коїться він заспокоїв її, й сказав, усе добре ти в безпеці, після чого запитав! Тебе відвести кудись? На, що вона відказала,  так відвези мене, будь ласка, до дому, ок відповів він, і вони разом сіли у віз, Олександр запитав куди тебе відвести, і дівчина сказала йому адресу, та й він рушив, під час руху він запитав у дівчини як тебе звати? А то я навіть не знаю твого імені, вона усміхнулась і сказала мене звати Анна, і він усміхнувся їй у відповідь, та сказав в тебе красиве ім'я, дякую відказала вона, та й запитала, а тебе як звати? він відповів Олександр, навзаєм відповіли разом.

Після чого вони дружньо розмовляли та сміялись, доки не приїхали до потрібної адреси, вони вийшли на двір та опинились поряд з великим приватним будинком, він запитав у неї це твій дім так відповіла вона, значить ось і все ти майже в дома відповів він, так усміхнулась вона та сказала я дуже вдячна тобі, і мою вдячність не висловити словами, тому якщо ти не проти я хочу запросити тебе до себе на чай чи каву дивлячись, що ти любиш! Він усміхнувся і сказав я не проти за любки. От і добре сказала Анна, іди за мною, ось вони разом зайшли у дім, Олександр поглянув навкруги та сказав у тебе великий і красивий дім, і запитав ти одна в ньому проживаєш? Дякую, та ні не одна, а з батьками відповіла вона, та зараз їх немає в дома.

Вони разом увійшли на кухню, Анна поставила чайника, після чого зробила обом кави, під час пиття кави вони довго розмовляли й сміялись, коли кава закінчилась Олександр встав та подякував за каву і сказав мені уже пора, невже уже так швидко тобі потрібно йти, запитала вона? Так потрібно, маю завтра багато роботи відповів він, тим паче ти уже в повній безпеці, за яку ти уже віддячила мені смачною кавою, ну гаразд якщо потрібно, то ходімо я тебе проведу, і коли вони відійшли в коридор, то поглянули один одному у вічі, після чого вони не змогли відірвати погляд один від одного, а їхні уста наче магніт почали притягуватись, і ось Олександр обійняв Анну ніжно, і в той момент їхні губи зімкнулись і вони почали цілуватись, після чого він підняв її на руки та заніс в спальню, там вони зайнялись кохання та заснули в міцних обіймах.