16

Майор був відсутнім шість днів. Яковлєв по своєму використав ці дні. Поговоривши з командиром частини, він визначив місце пробіжок. Піднімався Василь рано, лиш сходило сонце. Графік, відпрацьований на острові, тут став в нагоді. Спочатку Василь займався сам, а згодом до нього приєднався Селінков. На п’ятий день занять, з ними вийшов і Панторов. В трьох вони робили пробіжку. В Гоно це був не довгий шлях, Яковлєв не дозволив йому відразу брати великі вершини. Та й Селінков теж відставав від Василя. Після пробіжки, вони займались на турніку, тут у кожного була своя межа. У Василя, що поступово нарощував навантаження, вона була найбільша, а у Гоно, враховуючи і його вік, найменша. Чергові дивувались, як Яковлєв міг сам прокидатись. Вони не знали, як вони на острові відшліфували все. Єдине, що тут не потрібно було, так це передбачати погоду, і готувати їжу.

Разом з черговими за Василем спостерігав і командир. Він ставив Василя в приклад своїм пілотам, коли заставав їх без діла. Пробіжок він не бачив, завжди заставав Василя на турніку, або колесі. Перші тренування показали, як погано діє відсутність тренувань. Перший раз на колесі Василь ледь зорієнтувався. А колись він міг з легкістю переносити такі випробування. Він відчув сором. Під сміх він покинув колесо. Але наступного дня, він відновив свою спроможність до подібних навантажень, він покинув колесо впевнено. Нарощування навантажень, занепокоїло командира, і він наказав пройти обстеження.

Лікар, мулат, довго їх прослуховував. Потім довго проглядав їх аналізи. Яковлєв уже почав нервувати, бо аналізів виявилось дуже багато. Особливо непокоїли аналізи крові. Дома стільки аналізів робили лиш перед польотом. А тут їх робили не відомо для чого. Але лікар був задоволений, і це заспокоїло Василя. Знаючи трохи російську, лікар хотів щось пояснити, але в нього це виходило погано, тому надалі говорили по іспанські. Але погані знання в термінологіях, поставили Яковлєва в тупик. Єдине, що він второпав, це протипоказань  до занять не має.

І все ж Василь вирішив визначитись з навантаженнями. Він виробив для себе програму. Тепер він пробігав одну дистанцію, займався на турніку, і колесі не перевантажуючи себе. Особливу увагу він уділяв Панторову. Враховуючи його вік, для нього була розроблена особлива програма. Але втримати Гоно в рамках було не можливо. Він порушував її весь час. Не лише Василеві доводилось його зупиняти, в цьому допомагали всі хто міг. І все ж Гоно старався перевершити свою програму. Василь розумів, що Панторов бажає відновити форму, бо полишати літати він не збирався. Але чи надовго його вистачить? Як не тренуйся, а роки беруть своє. Ну без роботи він не лишиться. Хороший технік завжди потрібен, а Тельчу зробить все, щоб Гоно лишився. Його знання ще будуть потрібні.

Але спортивні заняття займали не багато часу. Весь день вони проводили без діла. Спроби Василя дістати хоч яку-небудь літературу, натикались на глуху стіну. Це перебування без інформації, було дуже болісне. Вони не знали, що відбувається у світі. Але в пресі їм відмовляли. Коли Василь попробував поговорити з командиром, той коротко відповів, що майор поки що не дозволяв.  Навіть в курилці, де вони проводили час с механіками, розмови про навколишній світ не вились. Розмову переводили в іншу тему. Всіх найбільше цікавило, як їм вдалось зробити неймовірне.

Розуміючи, що пробити інформаційний вакуум йому не під силу, Яковлєв вирішив вільний час використати для огляду літака. Це їм дозволили. Літак стояв окремо, ледь прикритий брезентом. В першу чергу він оглянув внутрішню систему. Там все лишилось без змін. Мабуть, механіки не змогли розібратись в надто складній для них техніці, або не було такого розпорядження. Бак для пального вони очистили, але обережно. Каміння, що вони прихопили, як доповнення, могло потрапити до води, і сталося б неминуче. Василь вичерпував воду, Степан передавав її Гоно, який виливав воду у відстійник. Очистивши бак, і оглянувши кабіну, вони перейшли до понтонів. В носовому відсіку каміння було в безпеці.

Панторов, за допомогою кубинських товаришів, оглянув понтони. Вони повністю витримали всі випробування. Вони витримали посадку на воду, і при посадці на покриття, лишились неушкодженими. І все ж потрібен більш детальний огляд. Але це можна зробити лиш за допомогою рентгенівських знімків, і в підвішеному стані. Але такого розпорядження не було, довелось тішитись лиш поверхневим оглядом. Гоно як найкраще провів огляд, але стверджувати, що все добре, не міг. Василя більше цікавили гальмівні колодки, на них лягла основна робота по зупинці літака. Тому, поки Гоно оглядав понтони, Василь оглянув колодки. Там теж не виявилось видимих пошкоджень. Все було просто чудово.

В чорновій курці Василь пройшов до курилки. Він не палив, але провести розмову мав бажання. Він добре розумів, що є теми, які не слід чіпати. Перш чим почати розмову, його почастували сигарою. Василь довго відмовлявся, але сьогодні вирішив не засмучувати механіків, взяв сигару. Від неповної затяжки, йому перехопило подих, і він закашлявся. Механіки розсміялись. І що хорошого в цьому. Він багато чув про кубинський тютюн, але для нього не було різниці чий тютюн. Чи молдавський, чи болгарський, чи ще якийсь – всі вони були для нього неприємні. Погана звичка, тільки й всього.

До курилки під'їхав військовий УАЗик. Майор у захисній формі вийшов з нього. Привітавшись, він запросив Василя і його команду пройти до відомого кабінету. Гоно  і Селінков саме проводили огляд понтона хвостової частини, довелось їх перервати. Майор, з текою і дипломатом, попрямував в будинок. Вимивши руки, і змінивши одяг, друзі поспішили до кабінету. Можливо сьогодні їх очікування закінчаться. Зайшовши до середини, Василь звернув увагу на дипломат. Він був розкритий, а в середині виявився переносний телевізор. Нижню частину займала клавіатура, а верхню плоский екран. До всього ще й кольоровий. Що це? Але спитати не встиг, майор почав першим.