12

Час проведений на острові показав їм, що затрималися тут вони довго. Пів року, це досить таки багато. І правий Селінков, потрібно поспішати. Якщо до спеки, до риби вони якось призвичаїлись, то туга по рідні була велика. Сум за Батьківщиною був надто великий. Так хотілось додому, що передати це не було слів. А особливо дошкуляла думка про хліб. Сідаючи до столу, ця думка невідступно слідувала за ними. У снах Василь почав уявляти, що тримає в руках буханець хліба. Як тільки повернеться додому, обов’язково візьме буханець, і буде насолоджуватись, спочатку його духмяним ароматом, а вже опісля його смаком.

Туга так сильно подіяла на них, що вони інколи пересилюючи себе робили неможливе. Один із баків вони витягли в спекотний день. Вони не звертали увагу на піт, що виділявся з їх тіл, відмахували з очей, щоб не заважав працювати, і продовжували тягнути бак. Лиш по закінчені вони перевели подих. Не легко у спеку працювати в літаку. Тому перебуваючи біля струмка, Василь не втрачав даремно час. Він вираховував всі можливі варіанти. Виявилось, що поставити літак на понтони за допомогою шасі, можна, хоча доведеться попрацювати на всю силу.

В один день вони провели перевірку. Крім двох малих понтонів, один з яких уже був на крилі й тримав його над водою, в них є ще два середніх. Для літака потрібно три точки опори, їх створюватимуть шасі. Ще одну опору вони створять під двигуном. Для трьох точок вони використають великі баки. Під двигуном повинно вистачити середнього розміру понтон. Двигун з носовим баком створять рівне розподілення ваги. А центральний бак, що був ще заповнений пальним підтримає цей розподіл ваги. На крилах вони прикріплять малі понтони, щоб вони відіграли роль допоміжної фіксації, якщо центральних понтонів виявиться замало. Лишався ще один середній понтон. Його Василь теж вирішив використати, під днищем. Надіятись, що основні понтони витримають вагу, можна, літак мав не значну вагу завдяки своєму металу, але підстрахуватись потрібно.

Поки спека не виганяла їх до струмка, Василь з Гоно почали перевірку шасі. Відмова автоматики дозволяла їм робити багато речей в ручному режимі. Це було важко і повільно, але іншого виходу не було. До всього поспішати з виводом шасі не потрібно. Тут потрібно повільно виводити, щоб вода не залила відсіки, і була змога прикріпити понтони. Це була ситуація коли поспіх міг все зруйнувати. Підготовлені понтони вони розподілили. Залишалось лиш розпочати головний етап.

Біля літака інколи не вистачало рук, тому до роботи інколи залучався і Селінков. Йому інколи доводилось полювати в обідню пору. З ранку він допомагав біля літака, а увечері допомагав у випалювані пального. Але основна робота була по виведенню шасі. Починати вирішили з переднього. Після того як Гоно  прикріпив середній понтон під хвостову частину, інколи Яковлєв, а частіше Селінков, поступово виводили передній шасі. На нього лягала основна вага. Чи витримає він покладені на нього функції?

Панторов проробив колосальну роботу. Він зумів прикріпити понтони так до виступів, що вони брали на себе основний тягар, мали здатність поплавка, тобто переміщатись боковинами, але центр лишати на місці. Як це йому вдалось, він і сам пояснити не міг. Але він досяг цього. Це набагато покращало роботу. Тепер переміщаючись, понтони завжди були в горизонтальному положенні. А підйом проходив повільно. Кілька сантиметрів переднього шасі, потім бокові. При цьому Яковлєв був біля шасі, що виводилось над водою. Тут потрібен був особливий контроль.

Вони вже й не рахували дні, просто робили свою справу. Правда Селінков не забував вести підрахунок, але Василя це не цікавило. Для нього головним було поставити літак на понтони. Він добре розумів, що це робиться не за день і не за тиждень. Хотілось зробити скоріше, але можна було нашкодити собі. Літак був єдиною їх надією, і вони дбайливо до нього ставились. Якщо все вийде, то яке значення буде на день раніше, чи на день пізніше. Аби все було добре. А ще роботу затримували дощі, і туман. У такі дні вони відпочивали, щоб з новими силами взятись до роботи.

Коли вони вивели шасі майже наполовину, виявилось, що понтон під двигуном завис над водою. А малий понтон, що розміщався на крилі теж ледь торкався води. Гоно довго ходив в роздумах. Вирішили, що понтон хвостової частини все ж доведеться прикріпити на нові підпірки. При зльоті відбудеться невелике нахилення, тому понтон буде як запобіжний захід. Щодо крилових, то їх переміщення відбуватиметься уже в останню стадію, коли буде їм відоме занурення літака на воді. Можливо, що основні понтони витримають всю вагу на собі, то крилові виконуватимуть таку ж роль, як і той що на двигуні. Поки що ще зарані щось гадати, час покаже.

А коли шасі на кінець повністю вивели, то стало зрозуміло, понтони витримують вагу літака. І пального в баку лишилось небагато. Повністю випалювати Василь не наважувався. Пальне потрібно для виведення літака на воду, і для пробного польоту. Під час цих робіт вони його і використають. А пальне в носовій частині вони використають при поверненні додому. Тепер лишалось закріпити шасі, і заварити вхідні шахти. Тут робота виконувалась лише рано. Від паяльної лампи, якою користувався Гоно, була така ж спека, як від сонця. Та й однієї заправки вистачало на виконання лиш частини робіт. Лиш при заварюванні шахти над водою, вони працювали весь день. Там потрібно було скоріше завершити роботу, та й перебування в воді, де не було спекотно, посприяли цьому.