9

Вечоріло. Сонце наближалось до горизонту. Чудовий пейзаж був би, якби з'явилась хмаринка. Але за весь час перебування вони так і не побачили над островом жодної хмаринки. Дивно. Здавалось, що хмари обходять острів. Жодної за весь час, що вони провели тут. Але Василь переживав за воду. Якщо струмок пересохне, доведеться ходити по воду до озерця, а це далеченько. Але струмок не пересихав, і продовжував їх напувати своєю прохолодною водою. Вони з острахом чекали шторму. Він міг на час спасти їх від спеки, поповнити запаси води в кратері, але міг і нашкодити їм. Велика хвиля може розбити, або змити в море літак. Та й помешкання, це поганий захист від сильного вітру.

По дорозі Василь підібрав кілька круглих камінчиків розміром трохи менше каштана. Він любив крутити їх в руках, коли мислив. Не завжди до рук потрапляли подібні речі. А тут каміння хоч одбирай, весь острів в ньому. По крилу вони пройшли до води. Селінков спостерігав захід сонця. Панторов  поглядав на хвилі, що набігали на берег. А Василь думав, як надійніше прикрити отвори в баках. Якби в нього була хоча б паяльна лампа, цю проблему рішили б швидко. Але в них немає бензину, а з керосином не вийде. Можна на вогнищі розігрівати, щось схоже на паяльник, але над цим треба ще попрацювати.

Він так захопився своєю ідеєю, що трохи послабив руку, і один камінчик вислизнув з руки. Цокнувшись об металеве покриття, він шугонув у воду. Василь провів його поглядом, хороший був камінчик. А камінчик впав у воду, і вода враз забурлила. Василь здивовано поглянув на воду. Камінчик пішов на дно, а вода продовжувала бурлити. Схоже це було на кипіння. В цей час ніс вловив різкий неприємний запах. Це було схоже на кислу капусту, що почала псуватись. І цей запах ішов від бульбашок на поверхні води. Від різкого запаху було важко дихати. Все навкруги окутував газ. Панторов прикрив ніс, а Степан хотів уже покинути крило, як Василь підніс запальничку до бульбашок. Однієї іскри вистачило, і море спалахнуло

Всі троє здивовано дивились на полум’я, що горіло на поверхні води. Панторов провів рукою перед очима, але полум’я не зникло. Це була не мара, все відбувалось насправді. Селінков присів біля Василя. Блакитні, червоні, жовті з яскравим відблиском язики полум’я тяглись вгору, освітлюючи все навколо себе. Запах газу розвіявся, повітря знову стало чистим. Дивне відчуття. Горіло море, а точніше це згорав газ, що підіймався з води. На кінець всі оговтались від перших вражень.

• Що це? – запитав Степан
• Ти мене питаєш? – Василь поглянув на Степана, – Якби я знав що це. А так я й сам не розумію, що тут відбувається.
• І звідки воно береться? – продовжував Селінков.
• З каміння, що впало в воду.
• З каміння? А я думав що, ти відкрив балон газу. Може все-таки ти поясниш нам що тут діється?
• Якби ж я міг щось зрозуміти... – Василь присів на крило літака, -  Я випадково впустив один із камінців, що взяв на березі. І ось вам результат. Я не впевнений, що це метан, чи пропан, а можливо це природний газ. Головне, що це може горіти, і має запах. А це добре.
• Чим?
• В мене виникла дуже цікавий задум. Але як її втілити в життя, я поки що не знаю.
• Ти у нас розумник. Щось придумаєш і з цим.
• І все ж, що це таке? – запитав Панторов.
• Вогонь. Але мені не зрозуміло інше. Біля струмка, озера, та й самий кратер складається з такого ж каміння. Але там нічого не відбувається. Чи може каміння не таке?
• Не знаю, – припустив припущення Селінков, – може це і добре. Я уявляю, що буде тут.
• Так-так, хвилина і мертва зона. Я думаю, що справа в камінні. А можливо… а можливо вся справа в воді. Не знаю поки що. Завтра все вияснимо.
• І надовго цей факел? – запитав Гоно.
• Цікаве питання, – відповів Селінков, – але це не до мене. Василь розвів цей вогонь, хай він і дає відповідь. Правду кажуть – вічний вогонь. Відчуття, що море горить.
• Але не це головне.
• А що?
• Ти правду сказав, вічний вогонь. А тепер, коли перші враження  уляглись, скажи мені, який потрібно тиск, щоб ось так палахкотіло? 
• Не знаю. А до чого тут тиск?
• Щоб газ горів, потрібен гарний тиск. Гоно правильно поставив питання. Камінь розмірами з каштан, а видав стільки газу. Невже така крихітка може створити подібне чудо? Мені цікаво – а й справді, скільки горітиме це полум’я? прослідкуємо?
• А що. Часу в нас достатньо.

Вони зачаровано дивились на вогнище, що продовжувало горіти на поверхні води. Сонце вже почало ховатись за горизонт, а полум’я не збиралось затухати, воно ще яскравіше горіло. Але це так здавалось. Тінь від літака простяглась до вогнища, тому воно здалось яскравішим. Василь поглянув на сонце. Воно швидко ховалось, а полум’я все ще горіло. Уявити було важко, в такій крихітці стільки потужності. Якщо такий розмір дає стільки газу, то важко уявити, що буде коли валун потрапить до води. Газу вистачить, щоб газовою хмарою накрити місто по розмірах, як Київ. Страшно подумати.