7

Яковлєв мовчки підвівся. Обтрусивши залишки піску, він пройшов до струмка. Холодна вода була доречна, спрага замучила. Василь пив надто довго, мабуть, смакував воду, а може розмірковував над словами Степана. А той ліг на живіт і дивився на Василя питальним поглядом. В ньому було питання і насмішка, що ще видаси на його вислів. Гоно теж змінив своє положення. Василь сів на гаряче каміння.

• А чому брухт? Двигун може бути в повному порядку. А система керування, як відомо, працює.
• Ну припустімо, що двигун не зазнав пошкоджень. Як ти збираєшся його запустити? Він відмовився поновлювати роботу ще коли ми були в повітрі. А тут запуск – це безглуздо і небезпечно.
• Ну запускати двигун, коли він знаходиться в кілька десятків сантиметрів від води, безглуздо. Але піднявши літак на метр, а ще вигідніше, на вихід шасі – це перспектива. Тоді ми зможемо не лише запустити двигун, а й зробити розгін.
• Підняти? І всього на метр. Як мало. Говорити легше ніж зробити. Як підняти?
• Ну над цим доведеться попрацювати.
• Ну, добре. Припустімо ми зробимо неможливе – піднімемо літак. Я розумію, що галька створила хорошу площадку, але її не досить для розгону.
• Але вага, – вмішався Гоно, – літак не іграшка. Він відразу провалиться. Навіть не почавши розгін. Галька не бетонне покриття.
• Послухай, що тобі говорить технік. Він на цьому знається краще нас.
• Так, поставити на шасі у нас шансів немає. Мокрий пісок не витримає жодної ваги. Ми відразу загрузнемо в ньому.
• Про що я й веду мову.
• А що коли без шасі.
• Без шасі? Що на повітряних подушках, – Селінков знову ліг на спину, і розсміявся, – на повітряних подушках. А де їх узяти?
• Понтони, – тихо мовив Яковлєв.
• Понтони? – Селінков перестав сміятись, – І все ж де їх узяти?
• Баки з пальним. Якщо запаяти отвори подачі пального, то вийде непоганий бак з повітрям. А це майже готовий понтон.
• А що хороша ідея. І все ж не все так просто.
• Якби було просто, то ми б уже полишили б цей острів. Основна вага літака, це пальне. Сам літак легкий. Пам’ятаєш що говорив Сосновков. Метал нового покоління. Але чи вистачить у нас баків?
• Два в крилах, – почав Гоно, – два в фюзеляжі, один здається в носовій частині.
• Нічого собі відомості. Звідки?
• Я проглядав креслення. Але в крилах довгасті, не знаю чи підійдуть вони?
• Думаю, що особливо не доведеться вибирати.
• От тільки як знімати фюзеляжні, і носовий я не знаю
• Ну носовий ми може і не будемо чіпати. Там пального на повернення повинно вистачити. А от з фюзеляжними, треба буде подумати.
• Що тут думати. Витягнемо і все.
• Швидкий і прудкий. Не все так просто. Для початку Гоно очистить свою кабіну. Це полегшить літак, і буде доступ до нутрощів літака. От тоді й все виясниться. Пора, мабуть, повертатись.
• Пора, – весело мовив Панторов.

Селінков швидко підвівся. Яковлєв аж здивувався такій прудкості Степана. Мабуть ця розмова посіяла надію на порятунок. Набравши в фляги води вони рушили до літака. Поки йшли Василь міркував про розмову.  Насправді вони й уявлення не мали з якими труднощами доведеться зіткнутись. Не просто витягти баки, ще треба запаяти отвори, а потім поставити літак на ці понтони. Це не тиждень, і не два. Це робота на місяці. А можливо і більше. Але вони випадково найшли рішення. А це була перемога.

Біля літака вони зайнялись своїми справами. Селінков пішов добувати їжу. Знову риба. Хоча подумавши можна відмітити, що фосфор їм таки допомагає. Он додумались до розв'язання такого питання. Хоча боротьба за виживання і не до такого примусить додуматись. Гоно трохи нехотя поліз до своєї кабіни. Там, мабуть, спека. Але наполягати на прискорені роботи Василь не збирався. Будуть робити все по можливості. Сам же зайнявся майструванням сонячного годинника. Пора їм жити по годинах. Від каміння він очистив майданчик, посередині якого встромив шворінь. Тінь буде показувати час. Камінням вони позначать години. Завтра впродовж дня вони зможуть визначити час, не обов’язково точний. Аби хоч приблизно знати час.

Селінков знову притягнув рибу. По розмірах вона була менше ранкової, але все ж велика. Степан не відмовився від ідеї наробити сухої риби. Від ранкової він виділив частину, яку поклав на каміння. До вечора кусочки риби пров'ялились. Що ж запас їм не зашкодить хто знає, що  їх чекає попереду. Селінков сам запалив керосинку, поставив на вогонь казанок з морською водою. Поки ще солі у них мало, випаровування морської води йде повільно, вони варитимуть рибу у морській воді. Це хоч трохи покращить смакові якості. Гоно саме витяг зі своєї кабіни панель. Кинувши її на пісок, він вмився. Довго дивився на панель, потім махнувши рукою відтяг її до каміння. Там в одному місці він складав все, що зніматиме з літака. Степан саме закінчував приготування вечері.