4

Небо з однієї сторони просвітліло. Небо поступово повертало свою блакить. Затухали останні зорі. З моря дув все такий же приємний вітер. Він не посилювався, а був тихий і немов трохи теплий. За всю ніч він не посилився, і ранком його подих був незмінним. 

Яковлєв походжав берегом. Він пробував зігрітись. Спекотний день закінчився, а за ним настав приємний вечір. Друзі пішли відпочивати, а він лишився на чергуванні. Впевненості, що їх шукатимуть вночі, не було, і все ж він не виключав цієї можливості. А раптом. Після спеки, вечірня прохолода була приємнішою. Можна було вдихнути свіже повітря, трохи розслабитись, і відпочити. Поки був час Василь походжав берегом, але с заходом сонця швидко охолоджувалось повітря, і довелось використовувати захисний костюм, щоб зігрітись. Ніч виявилась холодною. Каміння швидко віддавало тепло, і лиш море ще довго тримало тепло, що отримало впродовж  дня.

Походжаючи берегом Василь розмірковував. У нього було тепер вдосталь часу, щоб провести своє розслідування подій, що відбулись. Прохолода добре стимулювала роботу мозку, і ніщо не відволікало його. Денна спека притупила його думки, що були зайняті більш необхідним заняттям. І ось настав час оцінити все тверезо, нікуди не поспішаючи.

Яковлєв повністю згадав політ, до якнайменших подробиць. Вони летіли на невеликих висотах, при можливій швидкості. Це потрібно було, щоб наздогнати час утрачений при зльоті. Вони поступово входили в графік, літак поставлений на автопілот, і їм лиш лишалося слідкувати за роботою приладів. Нічого особливого. Де відбувся збій, важко уявити. Хоча він добре пам’ятає, по курсу проглядалось скупчення хмар, але тут їх зустріла хороша погода. Де поділись хмари? Чому вони зникли, немов розчинились в повітрі. Чому він дозволив собі розслабитись у такий час?

Чому в час коли він потягнувся за флягою сталося все це? Нічого незвичного в тому, що йому захотілось втамувати спрагу не було. Літак летів на автопілоті, і він відчувши спрагу вирішив попити води. Але саме в той час він зачепив штурвал. Але якщо літак на автопілоті, то його дії не мають ніякого значення, літак підкоряється автоматиці. Але виявилось, що не так. Штурвал подався вперед, і літак виконав маневр. Василь відразу полишив флягу, і взяв керування у свої руки. Але велика швидкість відіграла свою роль у цьому, вони втратили висоту. І саме, коли літак вирівнявся перед ними виникла ця невідома стіна в яку вони влетіли. Ні удару, ні поштовху не було, і це заспокоїло, але не надовго. За ті секунди, що вони перебували в тумані, а це дві-три не більше, Василь відчув зміну в роботі двигуна. Він запрацював з натугою. Ще трохи і він міг повністю відмовити, що і сталося, але пізніше.

Коли вони вийшли з туману, Яковлєв очманів. За секунди польоту в горизонтальному польоті вони втратили весь запас висоти. За три секунди десь поділись близько двох сотень метрів. Літак планерував в десяти метрах над водою. Штурвал погано керувався, двигун виходив з ладу, а в них немає запасу висоти. Завдяки швидкості, вони не впали, а продовжували політ, на затихаючому двигуні. В такій ситуації потрібно було знову запустити двигун, вирівняти літак. Якщо це буде неможливе, катапультувати екіпаж, і лиш після впевненості в їх безпеки самому лишити літак.

Незвична поведінка літака примусила і Селінкова прийти на допомогу Василеві. Степан взявся за штурвал, а Василь спробував запустити двигун. Ніс літака задершись вгору, допомагав втримати весь апарат на висоті. А двигун відмовлявся запускатись. Лишалося єдине – катапультуватись. І саме, коли Василь хотів це зробити, відбувся  поштовх, це хвостова частина досягла води. Ще удар, і вони втративши швидкість, впадуть в води моря. Яковлєв потягся до кнопки катапульта, і побачив спереду щось схоже на сушу. До неї наче недалеко, може непотрібно поспішати з використанням катапульта. Ще є час, в крайньому разі він використає аварійний вихід. Але Панторов, він повністю залежить від їх дій.

Втримуючи літак над поверхнею, Василь тримав палець на кнопці аварійного катапульту. Щось примусило його не використовувати катапульт, а тримати літак. З кожною секундою ніс літака опускався, але й суша стрімко наближалась. Ще було в них кілька секунд доки літак буде, завдячуючи обтікаючій формі, продовжувати біг по воді. По розрахунках їм вистачить часу, і вони просто виповзуть на берег. Не допустити лиш різкого нахилу носової частини. І в час коли ніс літака повністю вирівнявся, це було видно по горизонтомірі, відбувся сильний поштовх. Від різкої зупинки Василя потягло вперед, ремені безпеки сильно врізались в тіло. Від різкого болю він, мабуть, і втратив свідомість. Але головне він виконав – врятував екіпаж і літак.

Коли картина подій була повністю розглянута, Василь не знайшов помилки у своїх діях. Він робив все правильно. Відбувся збій у роботі автоматики. Не відключись автопілот – нічого не сталось би, все було б добре. Чому відмовила автоматика? Якщо подумати, то питань було більше, ніж відповідей.

Скільки часу він провів у роздумах, він не знав. Годинник вийшов з ладу, а інших пристроїв для вимірювання часу у них не було. Насидівшись на літаку, і нагулявшись по березі, Василь відчув, що подальше його чергування ніякої користі не принесе, він майже засинав стоячи, потрібна заміна. Зорієнтувавшись він пройшов до укриття. В середині було тепло. Зачинений прохід не випускав тепле повітря, та й надихали Степан з Гоно. Розбудивши Степана, Василь передав йому пост, а сам ліг відпочити. Вмостившись в кріслі він відразу заснув.