Розділ 44

Ранок…На календарі двадцять четверте листопада…Але погода за вікном була по-справжньому сонячна. Літо вирішило повернутися, хоча б на один день, щоб дощ-розбишака не зіпсував найпрекрасніший день у житті двох людей, які сьогодні навіки з’єднають свої долі не тільки перед законом, але і на небі.

Наречена готувалася до поїздки до храму, де вона мала зустрітися із своїм нареченим. Від самого ранку вона не могла спокійно посидіти. Візажисти і перукарі крутили нею у різні сторони. Катерина весь час дивилася на годинник. Спізнитися на своє весілля – її найбільший страх. Тому вона постійно підганяла своїх майстрів.

- Катю, ти готова, - посміхнулася Поліна, коли наречена вже у всій красі стояла перед дзеркалом і посміхалася.

Катерина повернулася до своєї подруги і усміхнулася, хоча й усередині все ще бурлило від хвилювання. Вона швидко зібралася з думками і подивилася на себе в дзеркало ще раз, намагаючись зрозуміти, чи дійсно це вона. Сукня лягала ідеально, макіяж підкреслював її природну красу, а волосся було укладене так, що виглядала, як з казки.

- Мені не віриться, що все погане вже позаду, і я виходжу заміж.

Поліна м'яко посміхнулася і ніжно погладила Катю по руці.

- Ти пройшла через таке, що більшість людей не витримали б, а тепер ти стоїш тут, красива, вперта і сильна. Все погане вже позаду, і ти маєш право на своє щастя.

- Попереду тільки щастя, яке буде вічно, - говорила Аня, поправляючи кольє на шиї подруги.

- Так, Аня, я вірю в це, – тихо відповіла Катя, дивлячись на своє відображення в дзеркалі. – Сьогодні мій день, і я готова його повністю присвятити тобі, Артему, і нашій новій, чудовій родині. Це буде найкращий початок нового етапу життя.

- А хтось казав, що ніколи не вийде заміж, тому що принц не хоче терпіти твою стервозність. Як бачиш, твій Артемко нікуди від тебе не подівся і все життя ще тебе протерпить, - сміялась Ніка, спостерігаючи за щасливою подругою. - Я ж обіцяла, що нагадаю тобі нашу розмова в день твого весілля з Артемом.

- Я пам'ятаю, - посміхнулася наречена у відповідь і повернулась до подруг, які будуть супроводжувати її ціле весілля.

Ніка посміхнулася і підняла келих шампанського.

- За вас, мої дорогі! Щоб ваше життя було сповнене радості, сміху і справжнього кохання, – сказала вона, дивлячись на свою подругу. – Я, чесно, щаслива за вас. Ти заслуговуєш цього, Катю.

Катя подивилася на своїх подруг, і їй стало так добре, що в її житті є такі люди, які завжди підтримають і розділяють її радість.

- Дякую вам, дівчата, – промовила вона, піднімаючи келих. – І за ці роки підтримки, і за те, що були зі мною в найскладніші моменти. З вами я точно не помилюся.

Раптом дзвінок і сигнал початку церемонії змусили їх знову зібратися і підготуватися до найважливішого моменту. Вони поспішали до виходу, і в повітрі вже відчувалася магія цієї миті, яка не повториться більше ні разу.

Спочатку молодята вирушили до храму, де перед Богом мають дати обітниці, що проживуть весь вік в любові і вірності, поки смерть їх не розлучить.

Артем з нетерпінням чекав на її появу. Як чекають на сонце після затяжних дощів. Як чекають на квіти після лютих морозів і лавин снігу.

З автівки вийшла Катерина. Ось вона. Його доля. Його любов...

- Ти просто ... просто ... така ... красива...

- Я просто твоя, - розпливлася в усмішці Катя.

Разом вони йшли до храму, і в цей момент здавалось, що все навколо перестало існувати. Були лише вони двоє, їхні обітниці, їхнє кохання, що стало непорушною обіцянкою на все життя.

Церемонія вінчання відбувалася в старовинному храмі, де повітря було наповнене тишею і благоговінням. Ледь відчутне світло сонця проникало через високі вікна, відбиваючись на іконах, немов намагаючись підкреслити важливість моменту.

Катя вийшла до вівтаря, тримаючи в руках маленький букет білих троянд, які символізували чистоту її почуттів. Вона була одягнена в розкішну весільну сукню, яка розкривала її природну красу і робила її ще більш вражаючою в цей день. Її очі блищали від щастя і водночас від хвилювання, адже це був той момент, який вона так довго чекала.

Артем стояв перед вівтарем, його серце билося в шалений ритм, коли він побачив свою наречену. Він не міг повірити, що ось ця дивовижна жінка, яка стала його життям, зараз йде до нього, щоб разом пройти весь життєвий шлях.

Священик звернувся до них з промовою, наголошуючи на святості цього союзу. Його слова лунали глибоко і проникливо, і кожен, хто був присутній, відчував, як важлива ця мить. Він вказував на символічність вінчання — обітницю перед Богом і людьми бути разом у радості і в біді, у здоров'ї і в недузі.

- Тепер, Артеме, ти обіцяєш любити і шанувати свою дружину, підтримувати її в усіх життєвих випробуваннях? - запитав священик.

- Обіцяю, - промовив Артем, не відриваючи погляду від Каті. Його голос звучав впевнено, він був готовий дати їй всю свою любов і турботу.

- І ти, Катерино, обіцяєш любити і підтримувати свого чоловіка в усіх життєвих труднощах? - звернувся священик до неї.

- Обіцяю, - відповіла Катя, її голос звучав ніжно і серйозно.

Вони обмінялися обручками, і священик виголосив слова благословення.

- Від цього моменту ви стали одним цілим, і Бог благословляє ваш союз.

Світло свічок навколо стало ще яскравішим, а їхні серця об'єдналися в єдиному ритмі. Здавалось, що час зупинився, і весь світ був лише для них двох. Це був момент, коли любов і обіцянка залишатися разом на все життя були закріплені не тільки в їхніх серцях, але й перед Богом.

До офіційної церемонії молодята рушили вже після фотосесії на їхньому знаковому місці. На озері наречені позували фотографам і операторам, щоб колись переглядати ці фото і згадувати, яким же був прекрасний той день.

На озері, в оточенні природи, де повітря було свіже і наповнене ароматом квітів, молодята виглядали як з картинки. Катя, з її ніжною усмішкою та білосніжною сукнею, була ніби втіленням мрії. Артем, стоячи поряд, виглядав розслаблено і щасливо, його очі світилися від гордості і любові до нареченої. Вода в озері віддзеркалювала небо, і кожен їхній рух, кожна їхня поза створювали ідеальний кадр.