Розділ 43

Сьогодні, напевно, найкращий ранок в житті Артема. Він прокинувся поруч зі своїми крихітками. Сьогодні Артем проведе весь день з ними. Перше, що він вирішив зробити для них - потішити сніданком. Тихенько спустившись вниз на кухню, Черненко відразу ж взявся за приготування їжі.

Він хотів, щоб цей ранок став особливим для них обох. Всі ці роки він працював, мріючи про такі моменти, коли можна буде бути поруч, ділити кожен день і ранок разом з тими, кого любить.

Він приготував омлет, обсмажив тости з авокадо і приготував ароматну каву для Каті.

Коли сніданок вже був готовий, на сходах появилися Катя і Арі.

- Доброго ранку, татку! - вигукнула донька і підбігла до хлопця.

Він взяв її на руки і закружляв у повітрі, а потім міцно притис до себе і поцілував. Позаду підійшла Катя і теж поцілувала кожного по черзі.

Сніданок видався дуже смачним. Арі навіть не помітила, як замурзалась. Черненки зафіксували цей щасливий момент не тільки в своїй пам’яті, але й на фото, яких зробили за тим сніданком чимало.

Після щасливого сніданку Арі поцікавилася, що вони сьогодні будуть робити і цим загнала батьків у глухий кут. Адже холостяцька оселя Черненка не була готова до маленької мешканки. Ні дитячої кімнати, ні іграшок у домі не було. А досвіду по догляду за дітьми й поготів.

Пояснити дитині це було неможливо і тому спитали про те, як вона бачить їхнє сьогоднішнє дозвілля. Дівчинка не була розбещеною розвагами та іграшками, тому її улюблена розвага була звичайнісінькою: прогулянка в парку і атракціони.

Артем запропонував розважитися лише їм двом, а маму попросив залишитися удома. Катя спочатку обурювалась і навіть образилася на чоловіка, але все ж вирішила дати їм можливість звикнути одне до одного.

Артем і Аріанна марно часу не гаяли і вже в обід вирушили на прогулянку. Дівчинці було цікаво все навколо, адже столиця переповнена багатоповерхівками, торговими центрами і яскравими вітринами. Ще однією новинкою для неї стали затори. Адже в Львові вони не були такими масовими, як сьогодні у Києві.

- Татку, ну чому ми маму не взяли? - запитала донька.

- Ми з тобою будемо для мами готувати сюрприз. Тому, ми їдемо не в парк, а трохи в інше місце. Добре? - відповів Артем, коли подивився в дзеркало, яке було направлено на заднє сидіння.

- Якщо це заради мами, то я згодна.

Вони під'їхали до офісу, під яким стояли друзі. Друзі побачили, що Артем під'їхав і ті приєдналися до нього. Костя сів біля Черненка, а Микита - біля Аріанни.

- Так, і навіщо ти нас викликав? - насамперед запитав Санін.

- Мені потрібна ваша допомога.

- Знущаєшся? Розбудити нас о сьомій ранку, спізнитися на півгодини і ще просити про допомогу? У тебе совість взагалі є? - обурився Микита. Після цих слів почувся його вереск. - За що?

- Не кричи на тата! - просичала дочка.

- Зрозумів, розумнику? - засміявся Артем.

- Ось це сімейка! Думав, ти останній месник в своєму роду! Так ні ж! За один день вже і дочку налаштував! - через кілька секунд знову почувся вереск.

- Ще раз - і я тебе вкушу! - знову заговорила Арі.

- Я можу відкупитися? - пробелькотів Нік, потираючи те місце, де його щипнула Арі.

- Я не продаюсь, - сказала та й відсунулася ближче до вікна.

Було видно, що вона образилася.

- Нік! - батько багатозначно підвищив тон.

- Принцесо, ти мене пробач, добре? Я не виспався просто, ось і злий, - хлопець підсів ближче до неї і взяв за руку.

- Тобі снилися монстри? - вже не таким ображеним тоном запитало дівча.

- Так, снилися, - той театрально зітхнув і опустив голову.

- Бідолашний Ніккі! - донечка погладила його по волоссю.

- Ти тільки одна мене і шкодуєш.

- Ну, ці хай граються, а ми поговоримо. Що у тебе сталося? - запитав Костянтин.

- Я зважився, - багатозначно відповів той.

- Нарешті! - закотив від радості очі Костик. - Вітаю!

- Поки ні з чим.

- Тоді, почуєш від мене це ще раз через декілька годин.

***

- А можна було якось обережніше все Каті повідомити? - обурився Артем, коли став свідком розмови його найкращого друга і коханої.

- Ти сам сказав, щоб вона нічого не запідозрила! - відповів Климовський.

- Ідіот! – відповів сичанням Костянтин і відкинувся на спинку м’якого шкіряного диванчика.

- Хі-хі, - захихотіла Аріадна, граючись з ведмедиком, якого їй по дорозі купив тато, сидячи на сусідньому пуфі.

- Це не смішно, Арі! - вигукнув Микита. - І взагалі, друже, ти думай, коли щось говориш. Дитина ж тут, - хлопець хотів всі стрілки перевести на товариша.

- Ой так! Арюсю, ти це слово не того запам'ятовуй, добре? - Санін сів навпочіпки біля дівчинки. - Ось, коли станеш такою дорослою як ми, ось тоді можеш і починати таке говорити.

- Пізно, вже запам'ятала. Ідіот, ідіот, ідіот, - почала сміятися дівчинка.

- Аріно, таке говорити не можна! - Артем підвищив тон.

- Моє мовчання треба купити, - зробила серйозне обличчя п'ятирічна дівчинка і склала руки на грудях.

- І скільки воно коштує? - поцікавився Микита, усідаючись поруч з дівчинкою.

- Три шоколадки з горіхами і морозиво, - назвала "ціну" дівчинка.

Артем і Микита не змогли стримати сміху. Це була найневинніша і водночас найсерйозніша вимога, яку вони чули за весь день.

- Три шоколадки з горіхами і морозиво? Це важлива угода, - усміхнувся Микита, поглянувши на Аріанну. – Ти, мабуть, бізнесменка.

- Так, бізнесменка, - підтвердила вона, піднявши брови та трохи розпушивши волосся, схрестивши руки на грудях, як справжній менеджер.

Артем, дивлячись на це, посміхнувся і звернувся до Микити:

- Чому б і ні? Якщо хочеш, можемо це обговорити з нею.

- Я все ж запропоную таку угоду, - погодився Микита.

- А можна ще котика в комплект? - раптом поцікавилася Аріанна, дивлячись на Микиту з надією.