Розділ 35

Катя з Артемом і Ніка з Максимом дивилися фільм і при цьому їли поп-корн після виснажливого робочого тижня. 

Катя сиділа, притулившись до Артема, і ліниво тягнулася до миски з попкорном, яку тримав Максим. Ніка, затишно вмостившись поруч, сміялася з жартів у фільмі, іноді намагаючись забрати попкорн із рук Максима, але той весело відмахувався.

- Максе, поділися, не будь жаднюгою! - жартома дорікнула Ніка, намагаючись захопити ще одну порцію.

- Я його тримаю, щоб він не зник миттєво. Ви ж всі ненаситні! - відповів Максим з посмішкою, але, звісно, віддав миску Ніці.

Артем подивився на Катю, яка виглядала трохи сонною після довгого тижня.

- Як ти? Не шкодуєш, що витратила цей вечір на кіно, а не на сон? - запитав він тихо, щоб не заважати перегляду.

- З тобою і з ними? Ні за що. Це якраз те, чого мені не вистачало, - відповіла Катя, поглянувши йому в очі.

Фільм дійшов до своєї найсмішнішої сцени, і всі в кімнаті вибухнули сміхом. Це була справжня ідилія, коли після напружених буднів можна було просто розслабитися з близькими людьми, забути про турботи і насолоджуватися моментом.

- Піду за соком сходжу, - сказав Черненко і вийшов з вітальні.

Катерина побачила на столі його телефон і її руку, наче магнітом, до нього притягнуло.

Катя буде не Катею, якщо не засуне свій ніс куди не треба. Перше, що вона побачила в меню ярлик соцмережі, в якій люди діляться своїми світлинами. Побачене в профілі її не на жарт розлютило.

- Милий, а ти мені нічого не хочеш сказати? - запитала дівчина у хлопця, який не зрозумів питання і завмер на порозі з пляшкою її улюбленого яблучного соку.

- Я тебе люблю, - він посміхнувся і рушив до здивованих друзів, що відвели погляди від екрану, щоб зрозуміти, що вони пропустили.

- Ні. Ти мені краще скажи, що це, - вона тикнула пальцем в телефон, де була увімкнута соцмережа.

- Мій аккаунт, і що? - запитав байдуже юнак і спустився на диван.

- А там що? - не замовкала Алексієнко.

- Ну, наше фото. Далі що?

- Що тут робить наше фото? - Катерина підвищила тон.

Артем поставив пляшку соку на стіл і здивовано подивився на Катю.

- Катю, ти серйозно? Це звичайне фото. Ми ж разом, і мені подобається показувати це. Що тут не так? - він зберігав спокій, хоча почав підозрювати, що щось її дуже зачепило.

Катя показала йому екран телефону:

- "Звичайне фото?" А підпис? "Моя єдина"? Артеме, я хіба просила виставляти наші стосунки напоказ? Це наше особисте життя, і я не хочу, щоб усі знайомі й незнайомі коментували його.

Максим, який вже давно перестав хрустіти попкорном, з Нікою обмінялися поглядами і обережно підсунулися ближче один до одного.

- Катю, ти серйозно так до цього ставишся? - спокійно запитав Артем, хоча його обличчя почервоніло від несподіваного випаду. - Ми разом, і це нормально, коли я пишаюся тим, що у мене є ти. Я не роблю нічого поганого.

- Поганого? - її голос підвищився ще більше. - Але ж це виглядає, наче ти виставляєш нас напоказ!

- Слухай, якщо це для тебе проблема, я можу видалити це фото. Але чесно кажучи, я думав, що ми вже минули етап, коли боялися, хто і що подумає.

- Ти знаєш стільки наших знайомих і не тільки, можуть заздрити.

- Мені байдуже, що про нас думають, і чого вони нам там бажають. Я кохаю тебе. Це хіба не головне?

Катя подивилася на Артема, трохи розгублена його словами. Його впевненість і спокій змусили її задуматися, чи дійсно вона перебільшує.

- Це головне, - зітхнула вона, опустивши погляд. - Просто я боюся, що через це... можуть бути плітки або якісь проблеми. Ти ж знаєш, як люди бувають недоброзичливими.

- Катю, - Артем узяв її руку і стиснув. - Люди завжди говоритимуть. Але це не має значення, якщо ми самі впевнені в собі й один в одному. Єгор теж викладав фото із вами. Гадаю, ти була не проти цього.

- Але це були тільки фото з роботи і вечірок.

- А хіба це щось змінює? - Артем підняв брову, дивлячись на Катю. - Фото є фото. Я ж не бачу, щоб ти сварила Єгора за те, що він викладав ваші спільні кадри.

- Але це зовсім інше! - Катя схрестила руки на грудях. - Наші фото були більш офіційними: робота, вечірки... А тут...

- А тут що? - Артем підсунувся ближче і глянув їй прямо в очі. - Тут ми разом. Щасливі. Хіба це гірше, ніж "офіційні" фото?

- Просто... - Катя зітхнула, відчуваючи, що починає втрачати аргументи. - Він не кричав про наші почуття на цілий всесвіт.

- Які почуття? Він тебе не любив.

- Це ти себе вкотре у цьому переконуєш. Він кохав мене.

- Кохав? - Артем насупився, схрестивши руки на грудях. - Якщо він кохав, то чому так легко тебе залишив?

- А чому ти так вперто намагаєшся запевнити мене в протилежному? - Катя випросталась і глянула йому прямо в очі. - Можливо, це ти себе переконуєш, що краще за нього?

- Тому що я не хочу, щоб ти знову обманювала себе, - твердо відповів Артем. - Він завжди був поруч, коли йому це було зручно. Але варто було з'явитися труднощам — він зник. Він кохав тебе добру і ласкаву, а стерво в тобі полюбив уже я, - процідив Артем.

- Стерво? - Катя здивовано глянула на Артема, але в її голосі вже звучали нотки роздратування. - Ти зараз серйозно?

- Абсолютно, - спокійно відповів Артем, не відводячи погляду. - Ти можеш бути суворою, впертою і навіть колючою. Але я знаю, що за цією стіною ховається справжня ти — добра, ніжна, але водночас сильна. І я кохаю все це, навіть твої маленькі шипи.

- Ти щойно назвав мене стервом, і я маю це сприймати як комплімент?

- Ні, я не це мав на увазі, - хлопець зрозумів, що сказав зайвого.

- Я все зрозуміла! Ти стільки часу це приховував і аж тепер сказав мені про це?!

- Катю, почекай! - Артем відчув, що ситуація виходить з-під контролю. Він поставив пляшку соку на стіл і зробив крок до неї. - Я зовсім не те хотів сказати.