Розділ 34

Катерина почала все спочатку. Їй на голову звалилася ціла купа нової документації. Але цього разу вона вирішила відкласти її до завтра. Її робочий день розпочався з вибору приміщення, яке слугуватиме для неї новим кабінетом. Обравши доволі затишне місце з видом на внутрішній двір офісу, дівчина дала вказівку підготувати для неї саме це приміщення. Цього разу робоча зона Катерини розмітилася на другому поверсі, де її сусідами були лише керівники і радники.

Катерина зупинилася у коридорі, вдивляючись у велике панорамне вікно свого майбутнього кабінету. Вид на внутрішній двір із доглянутими клумбами і декоративним фонтаном здавався ідеальним, щоб у моменти стресу знайти хоч трохи натхнення та спокою.

– Тут мені точно працюватиметься краще, – промовила вона до себе, відчуваючи задоволення від зробленого вибору.

Даючи необхідні вказівки працівникам, Катерина замислилася над тим, як тепер виглядатиме її нове робоче місце. У голові виникали ідеї щодо інтер'єру: строгий, але стильний стіл із натурального дерева, кілька м'яких крісел для гостей, кілька кімнатних рослин для створення затишку.

Під час планування її думки час від часу поверталися до Вероніки. Вона знала, що зустріч у кафе буде непростою. Їй доведеться переконувати подругу не зневірятися і допомогти їй пережити це розчарування.

Справжнім сюрпризом для Каті стало те, що її новим сусідом став Артем. Їхні кабінети розмістилися напроти. Тепер кожен з них буде пильним наглядом закоханих очей.

Катерина навіть не помітила, як під час її інструкцій працівникам двері напроти відчинилися, і на порозі з’явився Артем із притаманною йому стриманою посмішкою.

– Неочікувано, правда? – запитав він, спираючись на одвірок.

Катя повернулася до нього і спершу не зрозуміла, про що він говорить, але потім помітила табличку на дверях: "Артем Вікторович Черненко – головний радник з юридичних питань".

– Твій кабінет? Тут? – здивування в її очах змусило Артема тихо засміятися.

– Мабуть, батько вирішив, що ми працюватимемо поруч. А можливо, це його спосіб переконатися, що я завжди наглядатиму за тобою, – додав він із хитрим блиском в очах.

– Чудово, тепер я не лише новенька, але ще й під твоїм "контролем", – жартома відповіла Катя, схрестивши руки на грудях.

– Це не контроль, Кетрін. Це підтримка, – серйозно сказав Артем, підходячи ближче. – Між нами завжди буде лише це.

Катерина усміхнулася, відчуваючи, як її напруга поступово розсіюється.

– Ну добре. Але якщо я хоч раз побачу, що ти підглядаєш за мною через вікно, то твоїй підтримці прийде кінець!

Артем засміявся.

– Обіцяю, тільки у випадках крайньої необхідності.

Наступним кроком на новій посаді став вибір помічника. Катерина, навіть не вагаючись, призначила на цю посаду Микиту Климовського, який багато чого її навчив і ще зможе навчити. А от відбір помічника для Артема Катя взяла на себе. Перелік кандидатів, а точніше кандидаток, розлютив Катю. Тому, поки обов’язки помічника, дівчина довірила Ані, яку попросила затриматися в столиці, поки не знайдеться відповідна людина.

Артем сприйняв рішення Каті з легкою усмішкою, але не міг приховати здивування.

– Аня? Моя сестра? – уточнив він, переглядаючи документи, які вона йому передала.

– Так, – впевнено відповіла Катерина. – Вона дуже організована, розумна і довірена особа. А головне – у списку кандидаток не було жодної людини, якій би я могла довірити твою підтримку.

Артем підняв брову, явно розважаючись її ревнивим тоном.

– Мені здається, ти трохи перестраховуєшся.

Катя злегка нахилилася до нього, схрестивши руки на столі.

– Якщо тобі здається, то тобі не здається. Я знаю цих "помічниць". Для них це не просто робота, а можливість пробитися ближче до успішного чоловіка. А я цього не допущу.

Артем посміхнувся ширше, слухаючи її міркування.

– Ти знаєш, що твоє втручання викликає легкий ажіотаж серед співробітників?

– Нехай викликає, – знизала плечима Катя. – Успішна компанія не терпить ризиків. Аня – тимчасове рішення. Але вона впорається, доки ми знайдемо когось справді надійного.

– Добре, я довіряю твоєму рішенню, – сказав Артем, дивлячись їй прямо в очі. – Але сподіваюся, це не через те, що ти ревнуєш?

Катя лише усміхнулася, але нічого не відповіла, перевівши погляд на папери перед собою.

Аня, тим часом, раділа можливості затриматися в Києві. Вона швидко вливалася в нові обов’язки, демонструючи професіоналізм і серйозне ставлення до справи. Катя могла бути впевнена: компанія й Артем у надійних руках.

Відразу після роботи Катя поїхала в кафе, де її вже чекала заплакана подруга. Від неї віяло бажанням щезнути з цього світу на деякий час. Вони провели в кафе близько двох годин. Каті вдалося трохи розрадити подругу, але її стан все рівно її хвилював.

Катя уважно спостерігала за Нікою, яка нервово перебирала серветки на столі. Очі подруги були червоними від сліз, а голос – хрипким.

– Нікусю, я розумію, що зараз тобі важко, – почала Катя, нахиляючись ближче до подруги. – Але життя на цьому не зупиняється. Ти ж знаєш, як я тебе люблю і не дозволю тобі впасти духом.

Вероніка зітхнула й витерла ще одну сльозу.

– Кет, ти не розумієш... Він був для мене всім. Я просто не знаю, як жити далі без нього.

Катя обережно взяла Ніку за руку, змушуючи її поглянути в очі.

– Послухай мене. Макс зараз далеко. Він вирішив піти таким шляхом, бо не хоче, щоб ти чекала і мучилася. Це його рішення. Але ти – сильна. І твоє життя не закінчується через це.

Вероніка подивилася на подругу з легким сумнівом, але, здавалося, хоч трохи почала прислухатися до її слів.

– Я не знаю, чи зможу когось полюбити, як його...

– І не треба про це думати зараз, – м’яко, але впевнено відповіла Катя. – Ти маєш подумати про себе. Подбати про себе. Зосередитися на роботі, захопленнях, на чому завгодно. А я завжди буду поруч.