Розділ 32

Катерина прокинулася пізно, бо на календарі була субота, а це означає, що, нарешті, знову завітали вихідні. А після вчорашнього інциденту, то дівчина взагалі зрозуміла, що вільного часу в неї тепер вдосталь. Героїня радісно сплигнула з ліжка і солодко потягалася, розсуваючи штори. На вулиці була чудова погода. Сонце не переставало її тішити.

Вчора Артем сказав, що сьогодні на неї чекає сюрприз, і це неабияк її підбадьорювало. Прийнявши прохолодний душ, вона вирушила у вітальню, щоб поснідати разом з батьками.

- Усім доброго ранку! – привіталася Катерина і присіла за стіл.

- Доброго, доню! – відповіли рідні і посміхнулися милому юному личку.

Катрусю, я вчора вночі переглянув твій звіт. Вимушений зізнатися, що ти мене здивувала. Я радий, що в тебе почало щось виходити.

- Я і сама цьому тішуся, тату! - засміялась Катерина.

- Але, все ж, така виснажлива робота не для тебе. Наступного тижня на нараді я представлю тебе на іншій і вищій посаді.

- Мені вже цікаво, - промовила дівчина і відрізала шматок омлету.

- Ти вже довела свою відповідальність і здатність працювати на результат, але тепер хочу, щоб ти мала більше часу для себе, для розвитку, – сказав Олександр, відставивши чашку кави. – Наразі тобі потрібно зосередитись на тому, щоб не забути про особисте життя.

Катерина посміхнулася, почувши ці слова. Вона відчувала, як батьки підтримують її, навіть якщо іноді вимоги здаються надмірними.

Спокійну атмосферу на кухні у Алексієнків порушив дзвінок у двері. Покоївка перестала витирати пил у коридорі і рушила відчиняти. Через декілька хвилин вона постукала у двері вітальні господарів. Ольга відповіла, що та може увійти. Жінка зайшла до зали з великою подарунковою коробкою.

- Пробачте, що турбую під час сніданку, але тут кур’єрська доставка для Катерини Олександрівни, - промовила покоївка.

- Віднеси у мою кімнату, - коротко відповіла Катя.

Покоївка чемно кивнула і рушила до сходів. А Катерина почала швидко допивати каву. Її очі вмить загорілися яскравим радісним блиском.

Катерина забігла до кімнати і зачинила за собою двері, щоб ніхто не зміг її потурбувати в таку мить. Вона сіла на краєчок ліжка, де покоївка залишила коробку. Катя легенько розв’язала ніжний бузковий вузлик із атласної стрічки. Її дихання затримувалася від щасливого хвилювання. Нарешті, вона зважилася підняти кришку.

Вона відкрила коробку. Там лежало просто надзвичайної краси сукня. На її обличчі засяяла посмішка, коли вона подумала, хто може їй подарувати це чудо дизайнерського задуму. Це була сукня її улюбленого гранатового кольору. Рукави і спина були пошиті з гіпюру, який додавав цьому творінню елегантного шарму. Крім того, юнак ще й вгадав з розміром.

Катерина, не вірячи своїм очам, взяла сукню до рук і ніжно провела пальцями по її тканині. Вона не могла повірити, що Артем так точно вгадав її смаки та навіть розмір. Це була ідеальна сукня для особливого випадку, що вочевидь мав наблизитись.

Дівчина подивилась на себе в дзеркало, уявляючи, як виглядатиме в цьому вишуканому вбранні. У її серці відчувався теплий прилив щастя. Це не просто був подарунок — це був знак уваги, який підкреслював, як добре Артем її розуміє і як багато значить для нього.

Не встигла вона детально розгледіти цю божественну красу, як телефон дав про себе знати.

- Ти вже отримала мій подарунок? - запитав Артем. Судячи з голосу, він посміхався.

- Так, вона прекрасна! - в цю хвилину дівчина була готова його розцілувати.

- Я радий, що тобі сподобалось. Будь готова до сьомої. Я заїду за тобою.

- Куди ми поїдемо? – спитала дівчина.

- Побачиш, - коротко відповів той. – Я маю ще вирішити декілька справ, тому зустрінемось вже о сьомій. Не сумуй. Бувай.

- Бувай, - вже з дещо сумним голосом відповів та.

Катерина поклала телефон на столик і подивилася на сукню ще раз. Вона була безумно щаслива, що Артем зміг зробити таку приємність, але водночас відчула невеличку тугу через невідомість. Що ж він приготував для неї цього разу? І чому вони не могли побачитися раніше?

Вона ще трохи поміркувала і вирішила, що не має сенсу ламати голову. Потрібно просто насолоджуватися моментом, коли все розкриється. Отже, вона зібралася і вирушила готуватися до зустрічі.

Артем завжди був загадковим, і сьогоднішній вечір не обіцяв бути винятком. Катерина з нетерпінням чекала, коли знову побачить його і дізнається, що на неї чекає.

- Доню, у тебе побачення? - запитала мама, яка як раз зайшла в кімнату.

- Поки сама не знаю, -  та посміхнулася.

- Тим не менш, я впевнена, що цей дарунок гарантує вам чарівний вечір.

- Для мене будь-який вечір з Артемом стає чарівним.

- Я радію, коли бачу тебе щасливою і коханою, - жінка посміхнулася і поцілувала доньку у чоло.

Катерина усміхнулася у відповідь, відчуваючи теплоту та підтримку матері. Вона завжди знала, що для неї важливо мати людей, які люблять і підтримують. І зараз, коли її серце було повне щастя, вона розуміла, що має все, що їй потрібно для повноцінного життя.

- Дякую, мамо, - тихо промовила вона, знову обіймаючи жінку. - Це для мене багато означає. Спільно з Артемом я почуваюся, наче на вершині світу.

Мама посміхнулася і поклала руку їй на плече.

- І я вірю, що ти заслуговуєш цього щастя. Ти пройшла через багато, і тепер тобі пощастило з тим, хто розуміє твої почуття.

Катерина кивнула, відчуваючи вдячність до матері за її мудрість і любов.

Катерина обійняла матір і зателефонувала професіоналам, щоб ті приїхали у визначений час і зробили її королевою сьогоднішнього вечора, оскільки до салону вона вже не встигає. Над її зовнішністю чаклували знавці своєї справи, які вже давно співпрацювали з Катериною Алексієнко. Їм було неймовірно приємно з нею мати справу. Оскільки вона була небувалою красунею і робота приносила тільки задоволення. І до того ж Катя цінувала їхню працю і навіть інколи платила удвічі більше.